Розширення повноважень органів місцевого самоврядування в секторі безпеки та оборони

Розширення повноважень місцевих рад для підтримки безпеки і оборони під час воєнного стану

Сучасні виклики, пов'язані з воєнним станом і необхідністю забезпечення національної безпеки, вимагають оперативних змін у законодавстві. 18.06.2024 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з підтримки сектору безпеки і оборони України". Цей закон має на меті посилення ролі місцевих органів влади у підтримці сектору безпеки і оборони. Даний аналіз розглядає ключові зміни, впроваджені цим законом, та їх вплив на функціонування місцевого самоврядування.

Обмеження щодо суміщення посад сільськими, селищними та міськими головами.Зміни до частини четвертої статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» забороняють головам місцевих рад суміщати свою службову діяльність з іншими посадами, крім викладацької, наукової, творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту, виконання повноважень начальника військової адміністрації населеного пункту та підприємницької діяльності, якщо інше не передбачено законами України. Це підсилює їх концентрацію на виконанні своїх основних обов'язків і сприяє підвищенню ефективності управління на місцях.

Актуальне питання підтримки сектору безпеки і оборони.Зміни до частини першої статті 26, а саме доповнення її пунктом 59, надають місцевим радам повноваження щодо фінансової та матеріальної підтримки сектору безпеки і оборони під час воєнного чи надзвичайного стану. Це включає затвердження місцевих програм підтримки цього сектору, що дозволяє оперативно реагувати на загрози та забезпечувати необхідні ресурси для оборони.

Зміни до статті 36 Закону визначають, що до відання виконавчих органів місцевих рад належать як власні повноваження, так і делеговані. Власні повноваження включають підготовку, подання на затвердження, організацію виконання та реалізацію місцевих програм підтримки сектору безпеки і оборони, що підкреслює важливість ролі місцевих рад у забезпеченні безпеки регіонів.

Доповнення до статті 56 Закону надають обласним радам можливість обирати додаткових заступників голови ради під час воєнного стану, що забезпечить безперебійне та ефективне управління в критичних умовах.

Щодо питання проведення засідань у режимі відеоконференцій. Пункт 111 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» встановлює можливість проведення пленарних засідань місцевих рад, засідань виконавчих органів рад та постійних депутатських комісій у режимі відеоконференцій під час воєнного чи надзвичайного стану, що забезпечує гнучкість і безперервність управлінських процесів в умовах підвищеної небезпеки. Порядок проведення дистанційних засідань має забезпечувати реалізацію прав депутатів, ідентифікацію учасників, встановлення та фіксацію результатів голосування. Порядок денний таких засідань може включати виключно питання невідкладних змін до місцевого бюджету, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, підтримки сектору безпеки і оборони, та процедурні питання. Виключаються питання розпорядження земельними та природними ресурсами.

Прийнятий законодавчий акт передбачає, що рішення про дистанційне засідання доводиться до відома депутатів, членів виконавчого органу і населення не пізніше ніж за 24 години до його початку із зазначенням порядку денного та порядку відкритого доступу до трансляції засідання.  А запис дистанційного засідання є невід’ємною частиною протоколу засідання. Депутат може брати участь у дистанційних засіданнях лише за умови перебування на території України, виключаючи тимчасово окуповані території.

На проекти рішень, передбачених цим пунктом, не поширюються вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», частини четвертої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання». Це має забезпечити оперативність і гнучкість в умовах воєнного стану.

Встановлено, що обмеження, передбачені пунктом 1 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції», не поширюються на державних службовців (крім категорії «А»), посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони перебувають у відпустці без збереження заробітної плати, у разі простою або призупинення дії трудового договору. Це дозволяє таким особам укладати трудові договори з юридичними особами приватного права або фізичними особами - підприємцями, з якими вони не мали справи протягом останнього року, або обіймати посади у військових адміністраціях. Після закінчення відпустки або відновлення дії трудового договору вони зобов’язані припинити зайняття іншою оплачуваною діяльністю протягом 15 робочих днів.

Отже, вважається, що зміни, впроваджені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з підтримки сектору безпеки і оборони України", спрямовані на посилення ролі місцевих органів влади у забезпеченні національної безпеки. Ці зміни дозволяють більш оперативно та ефективно реагувати на виклики, пов'язані з воєнним станом та іншими надзвичайними ситуаціями, що сприяє зміцненню загальної обороноздатності країни.

Вищенаведений нормативно-правовий акт має свої як позитивні так і негативні моменти. Даний закон забезпечує можливість швидкого реагування на загрози, що виникають під час воєнного стану, шляхом введення нових повноважень для органів місцевого самоврядування. Крім того, надання місцевим радам права проводити дистанційні засідання дозволяє зберігати безперервність управлінських процесів навіть в умовах підвищеної небезпеки. Вважається , що фінансова та матеріальна підтримка з боку місцевих рад зміцнить обороноздатність країни на локальному рівні, а також щодо виключення певних вимог законодавства для проєктів рішень, що стосуються безпеки і оборони, дозволить швидше приймати необхідні рішення.

Проте, слід поговорити і про недоліки. Зменшення регуляторних вимог може призвести до зловживань з боку місцевих чиновників, якщо контроль за виконанням закону буде недостатнім. Також, негативним фактором виступає те, що забезпечення ідентифікації учасників і фіксації результатів голосування може вимагати значних технічних ресурсів і підготовки.

Варто зазначити, що звільнення від деяких регуляторних вимог може знизити рівень прозорості прийняття рішень, що в свою чергу може негативно вплинути на довіру до органів місцевого самоврядування.