Хто допоможе молодій мамі у скруті – лише держава?
Коли цього лютневого дня ви дивитиметеся з вікна автівки чи своєї затишної квартири на свинцеві хмари, подумайте на мить про молоду жінку з немовлям у руках.
Вона не має тепла — ані хатнього, ані людського. Вона йде вулицями великого міста з однією тільки думкою: де знайти прихисток для своєї дитини? Це — невигадана історія.
Анна виросла в інтернаті, увійшла у доросле життя без жодного уявлення про сім’ю, про взаємини між людьми загалом. В інтернаті все було регламентовано адміністрацією. Тому дитина в Анни з’явилася «нізвідки» — від випадкового чоловіка, який залишив їй «плід кохання», глибоку травму в серці, а потім кудись зник.
Анна не знає ані прізвища, ані адреси цього чоловіка — нічого. Життя молодої мами та її дитини летіло у прірву. Аж тут стався маленький проміжний happy еnd.
Анна звернулася до Соціальної квартири для жінок з дітьми у Києві. Там вона й дитина отримали прихисток, допомогу з одягом, харчами та відновленням документів. Головне — там жінку буквально навчають материнству.
Як каже психолог Соцквартири, в Анни був «доволі низький материнський потенціал», що означає небажання доглядати за дитиною, розуміти потреби немовля, вкладатися у виховання дитини. Так буває з випускницями сиротинців, так буває у жінок, які не мають підтримки та мотивації жити.
Сьогодні Анна піклується та доглядає за дитиною досі із допомогою соціальних працівників Соцквартири. Жінка планує влаштувати сина до садочка й орендувати житло.
В Україні однією з перших установ, куди б могли звертатися усі жінки в складних життєвих обставинах з немовлям на руках — у ситуації, як в Анни — є центр матері та дитини. В Києві такий державний центр відсутній. Тому в столиці його функції виконують установи, як Соцквартира: шелтери, притулки, центри, створені органами громадянського суспільства.
У Соцквартирі жінки отримують комплексну та безоплатну допомогу: безпечне місце тимчасового проживання, юридичні та психологічні консультації, сприяння в доступі до медичних послуг, розвиток батьківських навичок за участі соціальних працівників. З 2013 року в Соцквартирі знайшли притулок 135-ть жінок та 142 дитини. Усі їхні історії ретельно занотовані.
Для європейських жінок у складних життєвих обставинах отримання допомоги в неурядових організаціях — це також норма. Проте там ці організації виконують соціальне замовлення від держави. Такий підхід уже давно довів свою ефективність. Можливість отримання замовлення та державного фінансування сприяє здоровій конкуренції серед громадських організацій. А конкуренція підвищує якість соціальних послуг.
Наша ж Соціальна квартира до 2021 року включно отримувала фінансову підтримку в межах цільової програми «Київ. Сім’я. Столиця» через Київський центр соціальних служб. Проте уже у 2022 році депутати Київської міської ради не запланували грошей на таке фінансування.
Так, столиця відкриває свої нові комунальні заклади. І в цьому теж є рація: місто велике, соціально-економічні виклики зростають, зокрема й через пандемію. Але тут постають деякі питання:
• чому місто відмовляється від послуг центру чи притулку, чию успішну модель взяли собі міста по всій Україні?
• чому воно відмовляється підтримувати команду фахівців, які мають досвід вирішення конкретних проблем молодих матерів, вагітних, жінок, які потребують допомоги?
• чому, врешті, місто не хоче зберігати притулки й центри для співпраці в інтересах клієнтів, а також як зразок для навчання персоналу у нових комунальних закладах?
Відповідь дуже проста: для цього потрібно розуміти як реформувати систему надання соціальних послуг та соціального захисту населення, співпрацювати з тими громадськими та благодійними організаціями, які найкраще знають потреби своїх клієнтів, і тому можуть допомогти у впроваджені реформи.
Почати варто з міста Києва, яке має достойні фінансові можливості: 840 000 гривень на соціальну послугу притулку для 25 мам з 25 дітьми на рік — абсолютно реалістична й фінансово вигідна сума для столиці.
Реформа соціальної сфери потрібна в умовах, коли все більше соціальних груп, мамів та татусів, батьків дітей з інвалідністю, тих, хто має залежність та не має реєстрації в громаді, потребують соціальних послуг. Важливо забезпечити достатню кількість надавачів соціальних послуг в містах та громадах, що співпрацюватимуть на професійній основі з гарантіями якості й доступності своїх послуг. Необхідні знання й мотивацію для служіння та допомоги варто шукати не лише в комунальному, а й в недержавному секторі.
Громадські та благодійні організації, соціально відповідальний бізнес та релігійні установи уже є недержавними надавачами соціальних послуг у певних громадах: відповідно до національного законодавства, міжнародної практики і, що важливо, власної місії, цінностей та стратегічних цілей.
В Україні наявний нормативно-законодавчий простір для розвитку ринку соціальних послуг шляхом закупівлі соціальних послуг від недержавних надавачів за бюджетні кошти. Кожна територіальна громада, кожне місто має такі повноваження та ресурси. Питання лише в тому, чи здатні вони реалізувати ці повноваження, якісно оцінювати потреби населення у соціальних послугах, розподіляти власні ресурси для задоволення потреб своїх жителів у соціальних послугах.
Соціальне замовлення — це один із можливих інструментів залучення недержавних надавачів до надання соціальних послуг. Воно врегульоване Законом України «Про соціальні послуги» та низкою нормативно-правових актів.
А поки в Україні відсутня усталена практика державного фінансування соціального замовлення, притулки та центри з мультидисциплінарними командами фахівців, які мають досвід, відпрацьований алгоритм дій для допомоги жінкам та дітям, вимушені самі шукати допомоги.
- Строк нарахування 3 % річних від суми позики Євген Морозов 09:52
- Судовий захист при звернені стягнення на предмет іпотеки, якщо таке майно не відчужено Євген Морозов вчора о 13:02
- Система обліку немайнової шкоди: коли держава намагається залікувати невидимі рани війни Світлана Приймак вчора о 11:36
- Чому енергетичні та газові гіганти обирають Нідерланди чи Швейцарію для бізнесу Ростислав Никітенко вчора о 08:47
- 1000+ днів війни: чи достатньо покарати агрессора правовими засобами?! Дмитро Зенкін 21.11.2024 21:35
- Горизонтальний моніторинг як сучасний метод податкового контролю Юлія Мороз 21.11.2024 13:36
- Ієрархія протилежних правових висновків суду касаційної інстанції Євген Морозов 21.11.2024 12:39
- Чужий серед своїх: право голосу і місце в політиці іноземців у ЄС Дмитро Зенкін 20.11.2024 21:35
- Сталий розвиток рибного господарства: нові можливості для інвестицій в Україні Артем Чорноморов 20.11.2024 15:59
- Кремль тисне на рубильник Євген Магда 20.11.2024 15:55
- Судова реформа в контексті вимог ЄС: очищення від суддів-корупціонерів Світлана Приймак 20.11.2024 13:47
- Як автоматизувати процеси в бізнесі для швидкого зростання Даніелла Шихабутдінова 20.11.2024 13:20
- COP29 та План Перемоги. Як нашу стратегію зробити глобальною? Ксенія Оринчак 20.11.2024 11:17
- Ухвала про відмову у прийнятті зустрічного позову підлягає апеляційному оскарженню Євген Морозов 20.11.2024 10:35
- Репарації після Другої світової, як передбачення майбутнього: компенсації постраждалим Дмитро Зенкін 20.11.2024 00:50
-
Що вигідно банку – невигідно клієнту. Які наслідки відмови Monobank від Mastercard
Фінанси 24017
-
"Ситуація критична". У Кривому Розі 110 000 жителів залишаються без опалення
Бізнес 21305
-
Мінекономіки пояснило, як отримати 1000 грн єПідтримки, і порадило задонатити їх на ЗСУ
Фінанси 10763
-
Курс євро впав на 47 копійок: Який курс долара НБУ зафіксував на понеділок
Фінанси 9400
-
Селена Гомес, Демі Мур та Єва Лонгорія: найкращі образи найуспішніших жінок Голлівуду – фото
Життя 7834