Перша. Верховна Рада України призначила місцеві вибори на 31 жовтня. Закон, за який ВР проголосувала 10 липня 2010 року і відповідно до якого мають відбутись ці вибори, лише зараз підписавПрезидент України, так і не опубліковано. Вибори за три місяці, а чітких процедур, за якими їх проводити, НЕМАЄ.
Від якості підготовки самого закону та якості формалізації все тих ж процедур залежить висунення кандидатів до органів місцевого самоврядування, формування відповідних комісій, проведення виборчої кампанії та, зрештою, якість життя громадян та розвиток України загалом впродовж наступних п’яти років. Втаємничення такого важливого документа – і гріх, і сміх, і гіркі сльози.
Для прикладу, Верховна Рада 8 липня 2010 року прийняла Постанову «Про всенародне обговорення проекту Податкового кодексу України». Чомусь, як зазначено в преамбулі «зважаючи наособливий регулятивний вплив Податкового кодексу України на суспільні відносини та його значення для кожної людини, дляпідвищенняконкурентоспроможностінаціональноїекономіки, активізації інвестиційно-інноваційної діяльності в Україні, забезпеченняїї сталого економічного розвитку», законодавчий орган зобов’язав Кабінет Міністрів оприлюднити проект кодексу, провести всенародне обговорення та створити для цього належні умови, а узагальнені результати подати до відповідного комітету ВР для розгляду у другому читанні.
З законом про місцеві вибори все з точністю до навпаки. Повна тиша. Не говорячи вже про те, що сам закон судячи по законопроекту, корявий, дирявий, з купою всякої всячини, потребує суттєвого доопрацювання, а можливо і взагалі іншої редакції.
Хто в цьому зацікавлений? Кому це потрібно? Чому не інформують громадськість?
Для того щоб визначити коли хоча б мав бути оприлюднений закон про місцеві вибори, звернемось до Конституції України. В статті 94 основного закону сказано, що закон підписує Голова Верховної ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.
У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. За ситуації, якщо не набув чинності «новий» закон про місцеві вибори, за який ВР проголосувала 10 липня 2010 року, то відповідно вибори варто проводити за «старим» законом. А за «старим» законом виборчий процес розпочинається за 90 днів, тобто з 2 серпня 2010 року.
Отже, фактично і практично (щоб усе було хоча б більш-менш гаразд) остаточна редакція Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» станом на сьогодні вже мала бути оприлюднена, не кажучи вже про попереднє обговорення такого стратегічно важливого документа.
Друге. Того ж таки 8 липня 2010 року ВР прийняла ще одну Постанову «Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо строків повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».
З першого погляду нібито все правильно, врегульовано терміни обрання міських голів та депутатів місцевих рад. Але якщо порівняти названу Постанову з самим законопроектом, який, до речі, внесли І.Г.Кириленко, С.П.Подгорний, М.Ф.Трайдук, О.Б. Боднар (всі БЮТ – що дуже показово), то в прикінцевих та перехідних положеннях знаходимо, вірніше буде сказано НЕ ЗНАХОДИМО пункту 2, а саме: «дія цього Закону поширюється на депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів сільських, селищних, міських, районних у місті (у разі їх створення), районних, обласних рад, сільських, селищних, міських голів, що обираються на чергових виборах у 2010 році». Підкресленого, власне, і не знаходимо.
Узагальнимо вищесказане. Місцеві вибори постійно то скасовуються, то переносяться, хоча мали відбутись в березні 2010 року. Про те що органи місцевого самоврядування в 2006 році обирались на чотири роки і вибори мали відбутись в березні 2010 року, опосередковано підтверджено прийнятою постановою про термін повноважень органів місцевого самоврядування – п’ять років. Закон, яким регламентується проведення самих виборів, так і не оприлюднено. А якщо і буде оприлюднено, ніхто не застрахований, що вибори будуть відбуватись прозоро та цивілізовано і це не спричинить збурень в суспільстві, а відтак і до купи судових позовів про визнання виборів нелегітимними. І ніхто не застрахований (особливо в нашій державі) від того, що суд їх дійсно таки визнає нелегітимними. Який сенс взагалі проводити вибори, якщо термін теперішнім депутатам продовжать.
З усього цього можна зробити один простий висновок. Ніхто на верху не зацікавлений в чергових виборах 31 жовтня 2010 року. Більш того, дехто не зацікавлений у місцевому самоврядуванні в Україні як такому.
Власне, Європа вже мала такий прецендент в 30-х роках минулого століття, коли в Німеччині під приводом нібито покращення керованості державою, з метою економічного зростання, були розпущені ландтаги (органи місцевого самоврядування земель) і введено інститут гауляйтерів. Чим все це закінчилось всі прекрасно пам’ятають.
Навіщо розробляється подібний сценарій в Україні? Цікаве питання, але це вже зовсім інша історія.
