Про Львів, п.Садового та Львівську агломерацію

Впродовж тижня щонайменше побачив три посили, що наскільки зрозумів стосуються просторової організації розселення населення львів’ян та мешканців навколишніх населених пунктів

Впродовж тижня щонайменше побачив три посили, що наскільки зрозумів стосуються просторової організації розселення населення львів’ян та мешканців навколишніх населених пунктів, а простіше сказати агломерації з адміністративним центром у місті Львові.

Щось є слушним, щось утопічним, але у більшості нагадує архаїку совдепівського періоду. Хтось апелює до генерального плану (хоча тренди у світовому плануванні містобудування вже давно знаходяться в інших площинах), хтось апелює до якогось ефемерного великого об’єднання яке буцім то вже відбулось у високих кабінетах, але насправді найбільш цікавим є тези найвищої посадової особи в м. Львові вповноваженої виборцями на здійснення адміністративно-управлінських процесів – Андрія Івановича Садового. Цікавими ці тези ще і з цієї причини, що чітко фіксують той стиль муніципального управління, що більш як за десятиліття сформувався у місті Лева.

Пункт перший

За словами Андрія Івановича 150 тис. мешканців навколишніх сіл та містечок переміщуються до Львова та саме у Львові сплачують податки. І що саме це є причина чому потрібно створювати агломерацію? Так це ж гол у Ваші ворота! Зрозуміло, що мову Андрій Садовий веде практично про мешканців працездатного віку (оскільки сплачують податки). Тому питання де сприяння локалізації трудових ресурсів від мерії Львова у тих самих навколишніх селах та містечках?

Зовсім по іншому був б зрозумілим посил якщо б він звучав наступним чином: «Ще кілька років тому добова трудова міграція до м.Львова становила 150 тис. осіб, але за рахунок сприяння у створенні нових робочих місць у навколишніх селах та містечках ми зменшили добовий міграційний трафік до 30-40 тис. осіб., що у свою чергу дозволило розгрузити соціальну та транспортну інфраструктуру міста. Таким чином ми інвестуючи в суміжні громади сприяли їхньому розвитку тому робимо пропозицію до об’єднання потенціалів задля подальшого синергетичного ефекту».

В сьогоднішній інтерпретації звернення п.Садового до представників сіл та маленьких містечок звучить так: «Ми вже забрали ваш трудовий ресурс, віддавайте тепер нам ще землю».

Тут варто зазначити для радників п.Садового щоб підказали очільнику міста, що агломерація це не анексія території, а форма співпраці.

Пункт другий

Що ж так пізно Андрій Іванович схаменувся? Процес децентралізації завершується у 2020 році? А де ж був наш голова міста Львова коли у далекому 2015 році кілька разів особисто письмово звертався до мерії від Львівського офісу реформ у необхідності формування перспективного плану Львівської громади, про необхідність вияснення питань що робити з м.Винниками, с.Брюховичами, с.Рудно, про вимоги законодавства щодо проведення громадських слухань у м.Львові та суміжних громадах. Хочу запропонувати читачам відгадати з трьох раз чи була відповідь, чи ні.

Підсумок

2020 рік промайне швидко, отже не за горами місцеві вибори, вже створено та функціонують деякі ОТГ навколо Львова, зокрема Зимноводнівська, Солонківська, Давидівська, Мурованська. У підвішеному стані питання по селищу Рудно, адміністративно підпорядковується м. Львову, але не межує з ним, що суперечить Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад».

Таким чином запитань більше а ніж відповідей. Для пошуку прийнятних варіантів виходу з територіально-просторової криз Львівській міській владі можна порадити створення робочої групи з фахівців у сфері децентралізації не з ефемерним кабінетним, а практичним польовим та навіть «бойовим» досвідом взаємодії та роботи з громадами.

Брюховичі, Брюховицька селищна рада. Обговорення перспектив створення територіальної громади, 2015 рік.

Винники, Народний дім. Обговорення перспектив створення територіальної громади, 2015 рік.

Засідання Асоціації сільських та селищних рад. Обговорення перспектив об'єднання сільських громад навколо Львова,  2015 рік