Детінізацію земельних відносин варто починати із себе та сусіда

Вагомою проблемою у сфері сільськогосподарського землекористування є тіньовий обробіток земель без будь-яких юридичних підстав, тобто договорів.

У попередньому блозі я писала про те, що дані Державного земельного кадастру (далі – ДЗК) і Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – ДРРП) про землекористувачів у значній частині не відповідають фактичним відносинам щодо користування земельними ділянками. Ще однією вагомою проблемою у сфері сільськогосподарського землекористування є тіньовий обробіток земель без будь-яких юридичних підстав, тобто договорів.

У масиві земель (полі) зазвичай розташовані декілька десятків земельних ділянок, кожна з яких перебуває у власності окремого власника. Проте аналізуючи дані ДЗК і ДРРП, а також ортофотопланів на Публічній кадастровій карті та Google Earth щодо обробітку сільськогосподарських землі та прав користування земельними ділянками, видається приголомшлива картина. Доволі поширеними є випадки, коли масив земель обробляється чи засіюється однією особою, однак за даними ДЗК і ДРРП у власників земельних ділянок ні з ким не укладені договори оренди чи емфітевзису. Звісно у деяких випадках можна припустити, що землекористувач уклав договір оренди, але ще не встиг зареєструвати права у ДРРП. Але у більшості ситуацій це свідчить про недоброчесність землекористувача, який уклав понятійні договори з власниками земельних ділянок та сплачує орендну плату готівкою. До того ж власників земельних ділянок така схема влаштовує, оскільки «тіньовий» орендар хоч і платить готівкою неофіційно, проте у нього відсоток орендної плати може бути більший , ніж у його конкурента — «легального» фермера. 

Така ситуація із року в рік набуває все більшого масштабу та обурює легальних фермерів, які офіційно орендують землі, сплачують орендну плату та податки з вирощеної сільськогосподарської продукції. Небайдужою до питання боротьби із тіньовою орендою землі та тіньовим обігом сільськогосподарської продукції, яка вирощена на такій землі, стала і держава.

Майже рік тому у Верховній Раді України зареєстровано законопроєкт № 3131 та альтернативні до нього законопроєкти. Їхньою метою є виведення орендних відносин із тіні та вирівнювання податкового навантаження на власників та орендарів земельних ділянок. Зокрема законопроєктом передбачається поставлене податкове зобов’язання для сільськогосподарських землевласників та землекористувачів. Воно розраховуватиметься за передбаченою у Податковому кодексі України формулою для кожної земельної ділянки, з урахуванням її НГО, площі та цільового призначення. У такий спосіб власники земельних ділянок (сільськогосподарських угідь) будуть зобов’язані щороку сплачувати певну суму коштів до бюджету. А землекористувачі доплачуватимуть різницю між розміром поставленого податкового зобов’язання та сплаченими податками й іншими платежами, пов’язаними з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або орендою земельних ділянок. За фактом такої різниці може й не виникнути, і землекористувачі сплачуватимуть до бюджету лише ті податки, які сплачують зараз. Водночас власники земельних ділянок, які є прихильниками тіньової оренди землі, будуть змушені сплачувати до бюджету певну суму коштів з власного гаманця. Тому, аби уникнути додаткових витрат, їм буде краще передати земельну ділянку в користування за офіційним договором. У такому разі власник земельної ділянки отримуватиме орендну плату легально та не сплачуватиме поставлене податкове зобов’язання. Зрештою, у найбільш незручних, проте справедливих умовах опиняться тіньові орендарі сільськогосподарських угідь, які звикли ухилятись від сплати податків, не укладати договори оренди землі та продавати сільськогосподарську продукцію на тіньовому ринку.

Наразі ми часто можемо чути обурення малих фермерів чи одноосібників щодо запровадження поставленого податкового зобов’язання. Однак варто розуміти, що найбільшими противниками створення рівних умов на ринку сільськогосподарського землекористування та виробництва сільськогосподарської продукції є саме ті, хто не сплачують податки. Тому особи, які виявили бажання займатись аграрним бізнесом, повинні розуміти, що умови для ведення бізнесу мають бути цивілізованими та справедливими для всіх. Тож запровадження описаного механізму поставленого податкового зобов’язання створить саме такі рівні та справедливі умови для виробників сільськогосподарської продукції, що, звісно, сприятиме покращенню бізнес-клімату в Україні та детінізації аграрного сектору економіки.