Звернення стягнення на предмет іпотеки – банкрутство ФОП

Чи припиняється обтяження іпотекою в разі її реалізації в межах ліквідаційної процедури фізичної особи-підприємця, якщо судовий акт про банкрутство ФОП скасовано?

16.08.2017 р. судова палата у цивільнихсправах Верховного Суду України в контексті справи № 6-1142цс17 відмовила банку у перегляді рішеннякасаційної інстанції про відмову узверненні стягнення на предмет іпотеки, який був реалізований в ході ліквідаційної процедури  (!!!) – ФОП з припиненням його обтяженняіпотекою і виручені від його реалізації грошові кошти перераховані на рахунокБанку, як кредитора третьої черги для погашення кредиторських вимог тазараховані банком на погашення заборгованості боржника за кредитним договором.

Разом з тим у постанові Верховного СудуУкраїни від 5 квітня 2017 року у справі за № 6-1534цс16 (ЄДРСРУ № 66118762) міститьсявисновок про збереження обтяження майна іпотекою внаслідок скасування судовогорішення про визнання фізичної особи – підприємця банкрутом, відкриттяліквідаційної процедури та скасування арештів на майно боржника й іншихобмежень щодо розпорядження його майном, а також про поширення на особу, доякої перейшло право власності на нерухоме майно – предмет іпотеки, відповіднодо статті 23 Закону України «Про іпотеку» статусу іпотекодавця за іпотечнимдоговором, а судовий актскасовано - не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

За таких умов у разі скасування судового рішення про визнанняіпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключенозапис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчиненняпервинного запису в Державному реєстрі іпотек, оскільки відпала підстававиключення цього запису.

Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неїпервинного запису в Державний реєстр іпотек.

Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦКУкраїни, яка закріплює презумпцію правомірності правочину.

Необхідно вказати, що відповідно до правової позиції Верховногосуду України висловленій в постанові від 10 лютого 2016 року усправі  № 6-216цс14: «сам факт ліквідації боржника за кредитним договором звнесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи занаявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою дляприпинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконаннякредитного договору боржником».

Разом з тим, аналізуючи реєстр судових рішень Верховного судуУкраїни вбачається, що судова палата у Господарських справах при вирішені справвиходить саме із позиції Верховного суду України висловленій саме в постановівід 10 лютого 2016 року у справі  № 6-216цс14: «ліквідація юридичноїособи  не є підставою для припинення договору іпотеки» (ПостановаВСУ від 6 липня 2016 року справа № 3-584гс16).

Між тим, у постанові від 30 березня 2016 року (справа № 6-2684цс15) Верховний СудУкраїни виклав правовий висновок, в якому зазначено про те, що особа, до якоїперейшло право власності на майно, що було предметом іпотеки, але реалізоване вмежах ліквідаційної процедури з припиненням обтяження, не набуває статусуіпотекодавця, і на таке майно не може бути звернено стягнення з підстав,передбачених статтями 38, 39 Закону України «Про іпотеку».

Окремо необхідно вказати, що постановами Верховного суду Українивід 23.03.2016 р. у справі № 3-137гс16 та від21.09.2016 р. у справі № 6-1685цс16 зроблено правовий висновок,суть якого зводиться до наступного: «Підстави припинення іпотеки передбаченостаттею 17 Закону України «Про іпотеку», до яких зокрема належать : припиненняосновного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору;реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності напредмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втратипереданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Cуди не повинні розглядали зняття обтяження на спірне майно якпідставу для припинення іпотеки та ототожнювати ці поняття, оскільки обтяженнятягне за собою лише обмеження права розпорядження майном».

ВАЖЛИВО:  аналіз зазначених норм матеріального права даєпідстави для висновку, що у випадку реалізації майна банкрута, якебуло передано в іпотеку, кошти від такої реалізації спрямовуються назадоволення вимог кредитора за зобов’язаннями, які воно забезпечує, залишокпісля забезпечення вимог кредитора та витрат включається до ліквідаційної маси,а зобов’язання перед кредитором вважається погашеним. Зазначена норма правастосується реалізації майна саме банкрута, а не будь-якого іншого майна,переданого в іпотеку. За таких умов у зв’язку з припиненням основногозобов’язання погашенням  припиняється і похідне зобов’язання у виглядііпотеки майна, яке належало банкруту.

Разом з тим відповідно до статті 16 ЦК України способом захиступорушеного права є відновлення становища, яке існувало до порушення. Відтакскасування судового рішення, на виконання якого реалізовувалось майно,  тавідновлення становища, яке існувало до його ухвалення, є способом захиступорушеного таким рішенням прав.

Оскільки  реалізація майна, переданого в іпотеку, відбуласьза процедурою, встановленою для визнання особи банкрутом у порядкуліквідаційної процедури, започаткованої на підставі судового рішення, тоскасування відповідного судового рішення поновлює усі припинені у ліквідаційнійпроцедурі правовідносини, зокрема правовідносини, у забезпечення яких було укладенодоговір іпотеки, з відновленням усіх прав та обов’язків сторін цьогодоговору (31.05.2017 р. Верховний суд України (судові палати уцивільних та господарських справах) в рамках справи № 6-1803цс16).

ВИСНОВОК 1: іпотекодержатель не має права вимагати зверненнястягнення на майно, яке раніше було передане йому в іпотеку, оскільки це майнобуло реалізоване в ході ліквідаційної процедури  (!!! – ФОП) з припиненнямйого обтяження іпотекою і виручені від його реалізації грошові коштиперераховані на рахунок банку, як кредитора третьої черги для погашеннякредиторських вимог та зараховані банком на погашення заборгованості боржниказа кредитним договором. 

ВИСНОВОК 2: Різниця між судовими рішеннями є і вона полягає втому, що у першому випадку (справа № 6-2684цс15) відчуженняпредмету іпотеки відбулось в рамках процедури банкрутства фізичної особи –підприємця, однак ні сама процедура банкрутства, ні віднесення іпотечного майнадо ліквідаційної маси оскаржено кредитором не було, а удругому випадку (справа № 6-1685цс16) банкрутство ФОПбуло оскаржено і провадження у цій справі було припинено, а отже іпотекафактично є поновленою і до нового власника, відносно придбаного в «ліквідаційній процедурі» іпотечного майна, перейшли всі обов’язки по зобов’язанню,оскільки відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» підстав дляприпинення іпотеки немає.

Детальніше: «Припиненняіпотечних зобов’язань в межах процедури банкрутства»