Бюджетне відшкодування ПДВ: найновіша судова практика ВСУ

28.02.2017 р. Колегія суддів Судової палатив адміністративних справах Верховного Суду України розглядаючи справу № 21-3237а16.

Відповідно до частини другої статті 19Основного Закону України органи державної влади та органи місцевогосамоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межахповноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1статті 14 ПК бюджетне відшкодування – це відшкодування від’ємного значенняПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ зарезультатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетневідшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Алгоритм дій державних органів щодовідшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВврегульовано у статті 200 ПК.

ВАЖЛИВО: Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПКплатник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування таприйняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подаєвідповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заявупро повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковійдекларації.

Відповідно до абзацу другого пункту 200.15статті 200 ПК після закінчення процедури адміністративного або судовогооскарження орган державноїподаткової служби протягомп’яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов’язанийподати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням сумиподатку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Кабінет Міністрів України постановою від 17січня 2011 року № 39 затвердив Порядок, яким визначено механізм взаємодіїорганів державної податкової служби та органів державної казначейської служби впроцесі відшкодування ПДВ.

За змістом пункту 9 Порядку взаємодіїпротягом п’яти операційних днів після отримання висновку орган державноїказначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку сумубюджетного відшкодування ПДВ з бюджетного рахунка на поточний банківськийрахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку.

На підставі аналізу зазначених норм праваколегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного СудуУкраїни дійшла висновку, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органомдержавного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановленихстаттею 200 ПК та Порядком взаємодії, на підставі податкової декларації тазаяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається уподатковій декларації, у п’ятиденний термін з дня надходження від податковогооргану висновку.

ВАЖЛИВО: Норми ПК та Порядку взаємодії непередбачають бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягненнябезпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннямиподаткових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених довідшкодування, або окремо від здійснення такого контролю.

(!!!) Колегія ВСУ наголошує, що відшкодуванняз Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органівта органів державного казначейства, а відтак суд не можепідміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такоїзаборгованості  у спосіб, що не передбачений законом.

Аналогічний висновок міститься у ПостановіВСУ від 07.06.2016 року по справі № 806/2256/15 (№ в ЄДРСРУ 58976421).

За таких обставин необґрунтованим є посиланняВищого адміністративного суду України на те, що прийняття судом рішення простягнення з бюджету на користь платника податків заборгованості з ПДВ ( недивлячись на те, що існує встановлена законом процедура бюджетноговідшкодування) є ефективним способом відновлення порушеного права, якийзабезпечує погашення такої заборгованості перед ним.

ВИСНОВОК: отже, рішення судів про задоволення позовнихвимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим, а правильнимспособом захисту позивача є вимога про визнання бездіяльності ДПІ протиправноюта  зобов’язання  відповідача до виконання покладених на ньогозаконом і підзаконними актами обов’язків щодо надання органу казначействависновку стосовно суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

P.s.п. 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус протиУкраїни" (Заява N 70297/01)від 18.10.2005  р. передбачено, що Високий Суд погоджується, що  асигнування  для виплати державою боргів з державногобюджету  можуть  викликати  певну  затримку  увиконанні рішень   судів  (див.  вищезазначене  Voytenko  judgment (980_223 ),   параграф  42), однак відсутністьбюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності запорушення зобов'язання (п.48 Рішення).

Аналогічна правова позиція викладена впостанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 та постанові Вищого господарського судуУкраїни від 19.11.2012 у справі № 5015/166/12).

P.s.s. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 усправі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, щозгадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби дляздійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того,яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правого захисту» урозумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права іодержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводятьбезпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації,не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.