Звернення стягнення на предмет іпотеки в межах Закону № 1304-VII

Перед усім необхідновраховувати правову позицію Верховного суду України від 30 березня 2016 р. усправі № 6-1851цс15, яка передбачає, що відповідно до частини третьої статті 33Закону України “Про іпотеку” зверненнястягнення на предмет іпотеки здійснюється:

-         напідставі рішення суду;

-         виконавчогонапису нотаріуса;

-         згідноз договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиноютретьою статті 36 Закону України “Про іпотеку” договір про задоволення вимогіпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, якеприрівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачатипередачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахуноквиконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 ЗаконуУкраїни “Про іпотеку”.

Порядок реалізаціїпредмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якоюпередбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення напредмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізаціїпредмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедурипродажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникненняправа власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших незаборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті  328 ЦК України).

Стаття 392 ЦКУкраїни, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, апідтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законнихпідставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорюєнаявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа,який посвідчує його право власності.

Таким чином ВСУзазначив, що судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосібврегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачііпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконаннязабезпечених іпотекою зобов’язань, а також здійснення виконавчого написунотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власностііпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Надалі, Верховний судУкраїни вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судомкасаційної інстанції норм матеріального права у справах щодо звернення стягненняна предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедуривиконавчого провадження, при розгляді справи № 6-969цс16 своєю постановою від06 липня 2016 р. зробив наступний висновок.

Відповіднодостатті 1054 Цивільного кодексуУкраїни (далі – ЦК України)закредитнимдоговоромбанкабоіншафінансоваустанова (кредитодавець) зобов’язуєтьсянадатигрошовікошти (кредит) позичальниковіурозмірітанаумовах, встановленихдоговором, апозичальникзобов’язуєтьсяповернутикредиттасплатитипроценти.

Згіднозістаттею 526 ЦКУкраїнизобов’язаннямаєвиконуватисяналежнимчиномвідповіднодоумовдоговорутавимогцьогоКодексу, іншихактівцивільногозаконодавства.

Частинамипершоютатретьоюстатті 33 ЗаконуУкраїни «Проіпотеку» передбаченоправоіпотекодержателязадовольнитисвоївимогизаосновнимзобов’язаннямшляхомзверненнястягненнянапредметіпотекиуразіневиконанняабоненалежноговиконанняборжникомосновногозобов’язання.

Однак, 7 червня 2014 рокунабувчинностіЗакон№1304-VII, згіднозпунктом1 якогонеможебутипримусовостягнуте (відчуженебеззгодивласника) нерухомежитловемайно, якевважаєтьсяпредметомзаставизгідноізстаттею 4 ЗаконуУкраїни «Прозаставу» та/абопредметоміпотекизгідноізстаттею5 ЗаконуУкраїни «Проіпотеку», якщо:

- такемайновиступаєякзабезпеченнязобов’язаньгромадянинаУкраїни (позичальникаабомайновогопоручителя) заспоживчимикредитами, наданимийомукредитнимиустановами– резидентамиУкраїнивіноземнійвалюті;

- такенерухомежитловемайновикористовуєтьсяякмісцепостійногопроживанняпозичальника/майновогопоручителяабоєоб’єктомнезавершеногобудівництванерухомогожитловогомайна, якеперебуваєвіпотеці, заумови,щоупозичальникаабомайновогопоручителяувласностінезнаходитьсяіншенерухомежитловемайно;

- загальнаплощатакогонерухомогожитловогомайна (об’єктанезавершеногобудівництванерухомогожитловогомайна) неперевищує 140 кв. метрівдляквартирита250 кв. метрівдляжитловогобудинку.

Поняття«мораторій»уцивільномузаконодавствівизначаєтьсяяквідстроченнявиконаннязобов’язання (пункт 2 частинипершоїстатті 263 ЦКУкраїни), щоповноюміроювідповідаєзначеннюцьогослова, поданомувтлумачномусловникуукраїнськоїмови.

Отже,мораторійєвідстроченнямвиконаннязобов’язання,анезвільненнямвідйоговиконання.ВідтакустановленийЗаконом№ 1304-VII мораторійнастягненнямайна, наданогоякзабезпеченнякредитіввіноземнійвалюті, непередбачаєвтратикредиторомправаназверненнястягненнянапредметіпотеки (застави) увипадкуневиконанняборжникомзобов’язаньзадоговором, алишетимчасовозабороняєйого примусовостягувати (відчужуватибеззгодивласника).

Крімтого, згіднозпунктом 4 Закону№ 1304-VII протягомдіїцьогоЗаконуіншізакониУкраїнизпитаньмайновогозабезпеченнякредитівдіютьзурахуваннямйогонорм.

Висновок Верховного суду однозначний: Закону № 1304-VII незупиняєдіїрештинормативно-правовихактів, щорегулюютьзабезпеченнязобов’язань, тойнеможебутимотивомдлявідмовивпозові,аєправовоюпідставою, щоне дає змоги органаміпосадовим особам, якіздійснюютьпримусовевиконаннярішеньпрозверненнястягненнянапредметіпотекитапровадятьконкретнівиконавчідії, вживати заходи, спрямованінапримусовевиконаннятакихрішеньстосовноокремоїкатегоріїборжниківчиіпотекодавців, якіпідпадаютьпіддіюположеньцього Закону наперіодйого чинності.

Самедоцьогозводятьсявисновки, викладені в судових рішеннях у справах№6-35023св15, № 6-482цс15.

Таким чином, зурахуванням зазначеного вище вбачається, що норми Закону № 1304-VII непередбачають підстав для відмови в захисті порушених, невизнаних абооспорюваних прав, свобод чи інтересів кредиторів, алеРішенняж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону №1304-VII не підлягає виконанню.