Урядовий спінер: коли не знаєш, кого звільнити – крути ще раз

Коли уряд грає в «музичні стільці», а гравці не вибувають, а переходять на нові рівні – стає не до сміху. Завдання провалені, результати нульові, але всі залишаються в грі

Весь тиждень нас розважали веселою передачею: «Карусель, карусель — хто встиг, той присів». Підбиваємо підсумки.

Шмигаль. Колишній прем’єр-міністр Шмигаль мав завдання: розвиток військово-промислового комплексу, збільшення виробництва зброї. Новий прем’єр отримав те саме завдання. Не дивно, бо попередній прем’єр... не впорався.

А новий міністр оборони отримав те саме завдання. Але є нюанс – попередній прем’єр і є новим міністром оборони. Тобто Шмигаль сам собі передав завдання, з яким не впорався — тепер із нової посади. Ще трохи — і він подасть на себе скаргу у Facebook.

Сметанін. Колишній очільник «Укроборонпрому». Отримав мандат міністра з питань стратегічної промисловості. Завдання: розвиток ВПК, збільшення виробництва зброї, локалізація виробництва. Не впорався. Міністерство закрили. Сметаніна повернули назад у «Укроборонпром». Ви здивуєтесь — з тим самим завданням. Логіка рівня: «Машина не заводиться? Сядьмо в неї ще раз».

Умєров. На посаді міністра оборони мав ті самі завдання: зброя, постачання, перемовини. Результат — як у всіх. Звільнили? Ні. Підвищили до секретаря РНБО. Але з ОП швиденько пояснили: він продовжить курувати той самий напрям. Це якби вас вигнали з кухні — і поставили шеф-кухарем у всьому ресторані. Інституційне: «Браво, але ні».

Свириденко. Була віцепрем’єркою з економіки. Завдання: економічне зростання, підтримка українського виробника, локалізація. Результат: бізнес тікає за кордон; ВВП — у прогнозах, а не в реальності; підтримка виробника закінчилась на митниці, коли завозили імпорт і що далі?

Свириденко переходить на посаду прем’єра — з новим завданням: збільшити соціальні виплати. Що в перекладі з бюрократичної означає: «підвищити податки для бізнесу». Усі мали завдання: зброя, економіка, виробництво. Усі не впорались. Усі залишилися на посадах. Усі отримали ті самі завдання, але в нових кабінетах. І всі ще глибше занурені в ту саму сферу, в якій нічого не збудували. Це не просто коло — це державний спінер абсурду. Коли ти вже не розумієш, хто за що відповідає, бо відповідальність закрутилася і зникла.

Всі свої на місцях? Фух. А то я вже почала нервувати. Нерви – ні до чорта.