Маркарова йде. Не тому, що погано працювала – навпаки. Просто в нас система, де ефективність викликає підозру, а тиша – довіру. Її змінюють не тому, що треба щось краще, а тому, що треба “нове”.
Маркарова – на вихід. Але питання не в ній. Питання – в системі.
За інформацією Суспільного, Президент Володимир Зеленський особисто повідомив Оксану Маркарову про її майбутнє звільнення з посади посла України у США. Формальна причина – “оновлення комунікації” з новою американською адміністрацією. Неформальна – її вважають надто близькою до демократів, і після розмови Зеленського з Трампом 4 липня – стало ясно: Маркарова більше не вписується в гру.
Водночас її не списують – Зеленський хоче залишити її у своїй команді на іншій посаді. Якій саме – вирішується разом із в.о. міністра закордонних справ Андрієм Сибігою.
А тепер – без дипломатії. По суті.
Маркарова – це не про “бути в темі”. Це про бути ефективною.
Вона не тусується – вона працює.
• У 2016 – курувала податкову та митну політику.
• У 2018–2020 – міністр фінансів, знизила держборг із 60% до 50% ВВП – в умовах війни, до речі.
• З 2021 – посол у США, яка тримала канал з Вашингтоном.
На мою думку, вона має очолити економічний блок – віцепрем’єр з економіки. Інакше – це свідома відмова від професіоналізму.
Пан Умєров – то вже окрема епопея. У Міноборони не просто “не все добре”. Там хаос, інтриги, скандали, розслідування, коні, люди, цигани, ведмеді – усе, крім роботи.
Закупівлі – темні. Відповідальність – відсутня. Комунікація з армією – зруйнована.
Але! Якщо дуже хочеться його десь пристроїти – відправляйте послом до США.
Бо, як не крути, він володіє неабиякими дипломатичними якостями.
У нього є хист до “восточної дипломатії”: де замість прямої відповіді – виважена тиша, де домовленості укладають не публічно, а через кулуарні сигнали, де пауза — важливіша за промову.
Можливо, саме у Вашингтоні він нарешті реалізується – там, де треба обійти, помовчати, натякнути, але не сказати.
Свириденко як прем’єр? Той самий сюжет, тільки трохи інший ракурс. Це Шмигаль після перезавантаження – та сама повна відсутність суб’єктності. Та сама управлінська стерильність. Хіба що з іншою зачіскою.
Зміни – тільки косметичні. А країна потребує операції.
