Шукати ресурси для повоєнної відбудови потрібно вже зараз

Війну ще не завершено, але стратегії післявоєнного буття необхідно розробляти вже сьогодні.

Своєчасність в цьому питанні допоможе запобігти дезорганізованості одразу після завершення бойових дій і суттєво скоротить перехідний період від воєнного часу до мирного.

Стратегія повоєнної відбудови перш за все має відповідати на три базові питання:

1. Що відновлюємо, а що будуємо «з нуля»?
2. Де взяти на це ресурси і скільки їх знадобиться?
3. Чи впораємось власними силами, чи обов’язковою умовою буде залучення країн-партнерів та міжнародної допомоги?

Зараз неможливо дати більш-менш притомну відповідь на перше питання. Відповідь на третє зрозуміла – так, нам потрібна допомога з боку наших партнерів та міжнародних організацій, як ресурсна, так і консультативна й організаційна. А ось щодо відповіді на друге питання, то вже зараз варто починати пошук ресурсів для відбудови. Бо можливостей державного бюджету, навіть із грантами та донатами від країн-донорів буде недостатньо.

За оцінками Світового Банку, на початок 2023 року загальна вартість відбудови та відновлення в Україні становила $411 млрд, на початок 2024 року прогнозні показники зросли до $486 млрд, а зараз ці витрати збільшились вже до $524 млрд. І це ще не остаточні цифри.

На даний час ЄС уже зобов’язався надати Україні до $54 млрд до 2027 року, а країни G7 планує виділити до $50 млрд доларів позик, з яких США вже виплатили $20 млрд, фінансуючи їх доходами від заморожених російських активів. Світовий банк і МВФ також відіграють ключову роль, пропонуючи позики українському уряду. Кабінет міністрів України теж виділяє кошти. Але всього цього недостатньо – гранти, кредити та бюджетні кошти можуть перекрити хіба що 1/3 від потреб, що обраховані на даний час. Залишається прогалина, особливо з урахуванням загальної оцінки в $524 млрд.

Заповнювати цю прогалину доведеться через перемовини про збільшення поточного фінансування за вже визначеними програмами та від тих держав та інституцій, з якими Україна співпрацює. А також через залучення приватних інвестицій, оптимізацію внутрішньої економічної політики, зокрема в її регуляторній та фіскальній складових та через цільові емісії цінних паперів. Окремо варто додати до цього й пошук нестандартних джерел, зокрема краудфандінг, випуск токенів тощо.

Відповідно, на даний час варто розраховувати на такі базові джерела ресурсів як:

1. Міжнародна допомога: кредити та гранти. Це традиційне джерело ресурсів, які Україна отримує як від держав-партнерів (кредити) та країн-донорів (гранти) так і від міжнародних фінансових організацій – МВФ, Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР), Багатосторонньої агенції з гарантії інвестицій (БАГІ), Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), Європейського інвестиційного банку (EIБ) тощо.
   
   
2. Іноземні приватні інвестиції. Для використання цього джерела Україні доведеться перейти від обіцянок до дій у створенні сприятливого інвестиційного клімату та наданні гарантій недоторканості прав власності інвесторів. Нагадаю, свого часі зацікавленість у вкладанні коштів в Україну висловлювали такі відомі приватні фінансові установи як BlackRock і JPMorgan.
   
   
3. Національний бюджет України. Уряд може виділити кошти з державного бюджету на відбудову, але при цьому важливо оптимізувати витрати та забезпечити ефективне управління фінансами.
   
   
4. Спеціалізовані фінансові інструменти: бонди на відновлення. Випуск цільових облігацій внутрішньої та зовнішньої державної позик дозволить залучити кошти від громадян та інституцій різних країн.
   
   
5. Токенізація. Випуск токенів є досить новим інструментом залучення коштів та оперування ними і містить як позитиви, так і ризики. Токенізація відноситься до процесу конвертації реальних активів, таких як нерухомість, твори мистецтва або фінансові інструменти в цифрові токени на блокчейні. Використання токенів як джерела коштів для відбудови України потребуватиме якісної маркетингової стратегії та постійної роботи в медіасфері для створення та підтримування позитивного іміджу як держави в цілому, так і результативності відбудови зокрема.
   
   
6. Партнерство з приватним сектором. Державні-приватні партнерства можуть бути ефективними для реалізації великих проєктів відновлення інфраструктури та стабілізації суспільно-політичної ситуації. Є позитивні приклади співробітництва урядів Японії та бізнес-конгломератів – Дзайбацу – щодо спільної роботи зі скорочення безробіття та формування нових виробничих кластерів. У Південній Кореї уряд та фінансово-промислові групи – Чеболь – об’єднали зусилля для вирішення схожої задачі – держава та місцева влада вкладалися в освіту, інженерну інфраструктуру та логістику, а корпорації брали на себе побудову підприємств та забезпечення населення роботою. Окрім того, у зазначених вище прикладах держава брала на себе частину представницьких функцій для просування вітчизняної продукції на зовнішніх ринках, певним чином забезпечуючи маркетингову підтримку для експорту.
   
   
7. Новітній «План Маршалла» для України. Його реалізація надасть можливість країнам-партнерам компенсувати ті втрати, нехай і частково, які вони зараз мають від розпочатих Трампом тарифних війн. Україна може стати транснаціональним торгівельним хабом для США, ЄС та Китаю.
   
   
8. Реформа системи оподаткування. Спрощення фіскальної та бухгалтерської звітності та зниження рівня оподаткування збільшить надходження до бюджету через прискорення обернення капіталів та забезпечить більше ресурсів для відбудови.
   
   
9. Доходи від заморожених російських активів. Тут варто зрозуміти, що розраховувати на передачу Україні всіх російських активів, які зараз «заморожені» в США та країнах Європи немає сенсу. Найбільший утримувач цих активів – Бельгія, була максимально відвертою щодо перспектив ними скористатися. «Ми живемо не у світі фантазій. Ми живемо в реальному світі, де, якщо ви забираєте у когось 200 мільярдів євро, то це матиме наслідки», - наголосив прем'єр-міністр Бельгії Барт де Вевер. Проте це не говорить про те, що цей актив не можна використати для потреб України в інший спосіб. Інноваційний підхід, який вже застосовується в ЄС і США, включає використання доходів, отриманих від заморожених російських суверенних активів, для фінансування позик для України. Це не прямі репарації, але використання доходів від активів, що є неочікуваним джерелом, яке може значно допомогти нам у післявоєнній відбудові.
   
   
10. Благодійна допомога. Залучення коштів через фонди, які займаються збором благодійних внесків, може стати додатковим джерелом фінансування, наприклад, регіональних та місцевих проєктів відновлення.
    
    
11. Краудфандинг, філантропія, внески діаспори. Вони хоч і поступатимуться в обсягах тим джерелам, що перераховані вище, але й їх не можна недооцінювати. Використання платформ для збору коштів від населення на конкретні проекти відновлення може також бути ефективним, особливо на рівні невеликих громад і місцевого самоврядування.