Питання правової природи санкції за ч. 2 ст. 785 ЦК України є неоднозначним як в доктрині права, так і в судовій практиці.
Проблематика насамперед пов’язана з тим, чи є така санкція неустойкою за ст. 549 ЦК України та штрафною санкцією за ст. 230 ГК України. Наукові думки зводяться переважним чином до двох основних підходів: 1) санкція за ч. 2 ст. 785 ЦК України є неустойкою (штрафною санкцією); 2) така санкція є самостійний видом майнової відповідальності.
Так, Мороз М. вважає, що така неустойка не є ані штрафом, ані пенею, а виступає натомість особливим різновидом неустойки, натомість Наріжний С. розглядає таку неустойку як законну неустойку. Крат В. визначає ж цю неустойку як пеню, при цьому зазначаючи про нетиповість її конструкції. На думку Труфанової Ю. В., неустойка за ч. 2 ст. 785 ЦК України має особливу правову природу, є самостійним видом майнової відповідальності і не є неустойкою у розумінні ст. 549 ЦК України.
У залежності від того, який з означених підходів обрати існують вагомі та відмінні наслідки в правозастосуванні, зокрема в розрізі позовної давності щодо вимог про стягнення такої санкції; можливості зменшення розміру санкції.
Питання сутності цієї неустойки неодноразово порушувалося в судовій практиці. На рівні позицій суду касаційної інстанції умовно можна виділити три етапи розвитку підходів до її розуміння.
На першому етапі Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 17.05.2012 р. № 01-06/658/2012 з посиланням на Постанову від 20.03.2012 р. № 40/117 вказував: «неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст. 785 ЦК України, є самостійною підставою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна оплата за користування річчю за час прострочення».
Початок другого етапу відбувся після створення Верховного Суду. Так, КГС ВС підтримав вироблену ВГСУ позицію зазначаючи, що передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойка є самостійною майновою відповідальністю (Постанова КГС ВС від 13.02.2018 р. у справі № 910/12949/16, Постанова КГС ВС від 30.10.2019 р. у справі № 924/80/19).
У контексті зазначених справ та враховуючи визначену сутність неустойки суди на цьому етапі дійшли наступних висновків:
а) одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном є неможливим;
б) до неустойки у розмірі подвійної орендної плати, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо можливості зменшення її розміру не застосовуються.
Третій же етап розвитку ознаменувався зміною правової позиції, яка пов’язана з Постановою Об’єднаної палати КГС ВС від 16.08.2024 р. у справі № 910/14706/22. У цій справі Об’єднана палата мала вирішити, чи підлягає зменшенню за рішенням суду розмір неустойки, нарахований за ч. 2 ст. 785 ЦК України. Для вирішення цього питання суд проаналізував ст.ст. 549, 551 ЦК України, ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231 ГК України.
За наслідком їх аналізу вироблено висновок, що неустойка характеризується такими істотними ознаками: 1) грошовою сумою (або іншим майном); 2) її розмір визначається законом або договором; 3) сплачується боржником у разі порушення ним зобов`язання.
На підставі цього, Об’єднана палата виснувала, що санкція, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою і застосовується, якщо наймач не виконує обов’язок повернути річ.
Таким чином, Об’єднана палата відступила від попередньо сформованої практики і автори статті схиляються до підтримки новосформованої позиції, проте зауважують певну неповність обґрунтування – не зазначення до якого саме різновиду неустойки належить ця санкція.
Приписи ст. 549 ЦК України виділяють два різновиди неустойки: штраф і пеня. Відмінності між ними вирішальним чином полягають перш за все в порядку обчислення, умов стягнення.
З огляду на нормативні визначення, закріплені у ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України, пеня є способом забезпечення винятково несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання, тоді як штраф забезпечує невиконання або неналежне виконання будь-якого зобов’язання, у тому числі і грошового. Штраф підлягає стягненню одноразово внаслідок невиконання/неналежного виконання зобов’язання, а пеня натомість — за кожен день прострочення, тобто за своєю суттю є динамічною та зростаючою неустойкою.
Варто було б поглянути на санкцію за ч. 2 ст. 785 ЦК України і через приписи ст. 230 ГК України, однак його скорий відхід в засвіти позбавляє такі роздуми сенсу та цінності.
На наш погляд, виходячи з текстової конструкції ч. 2 ст. 785 ЦК України передбачена нею неустойка більшою мірою тяжіє до пені, оскільки обчислюється у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення. Тобто розмір такої неустойки не є сталим, заздалегідь відомим, а залежить від часу прострочення.
Разом з тим, зобов’язання щодо повернення наймачем майна наймодавцю не є грошовим зобов’язанням, оскільки, як вказано у Постанові ВП ВС від 11.04.2018 р. у справі № 758/1303/15-ц, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. А отже, неустойка за ч. 2 ст. 785 ЦК України не є класичною пенею у розумінні ч. 3 ст. 549 ЦК України.
Зазначена неустойка не може вважатися й штрафом у значенні ч. 2 ст. 549 ЦК України, оскільки: 1) штраф обчислюється від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов’язання, а не від розміру плати за найм речі; 2) штраф стягується одноразово, а не нараховується за кожен день прострочення.
Таким чином, аналізуючи неустойку за ч. 2 ст. 785 ЦК України постійно натикаємося на її невідповідність класичним канонам штрафної санкції, що може підводити нас до переконання, що ця неустойку не можна вважати ані штрафом, ані пенею у буквальному розумінні ч.ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.
Тим не менш, нормотворча техніка передбачає, що норми законодавчого акта мають бути узгодженні, а понятійно-категоріальний апарат - ідентичним в межах одного нормативного акту.
Формуючи норму ч. 2 ст. 785 ЦК України законодавець вжив термін «неустойка», що, на нашу думку, дозволяє поширювати на неї правове регулювання саме інституту неустойки. Про зворотний підхід свідчила б інша текстуальна форма норми. Крім того, неустойка має характерні для неї ознаки, проаналізовані у Постанові Об’єднаної палати КГС ВС від 16.08.2024 р. у справі № 910/14706/22.
Вважаємо, що санкція, визначена ч. 2 ст. 785 ЦК України є законною неустойкою, на яку поширюються загальні положення § 2 Глави 49 ЦК України. Разом з тим, така неустойка є винятком із законодавчого поділу неустойки на штраф та пеню, оскільки конструкція санкції ч. 2 ст. 785 ЦК України повною мірою не відповідає конфігурації кожного з них.
Статтю підготовлено у співавторстві з Вадимом Гончаровим (помічник адвоката, молодший юрист Glagos)
Список використаних джерел:
Мороз М. В. Міри цивільно-правової відповідальності за порушення зобов’язання з договору найму (оренди). Право та інновації. 2018. № 3. С. 104–109. URL:http://nbuv.gov.ua/UJRN/apir_2018_3_17 (дата звернення: 18.04.2025 р.).
Наріжний С. Сутність неустойки в договорах про передання майна у тимчасове користування.Юридична Україна. 2013. № 5. С. 65–69. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/urykr_2013_5_13 (дата звернення: 18.04.2025 р.).
Крат В. І. Види зобов'язань, що можуть забезпечуватися неустойкою. Юридична осінь 2012 року: збірник тез доповідей та наукових повідомлень учасників Всеукраїнсьої науково-практичної конференції молоді учених та здобувачів (13 листопада 2012 р.). Харків: Юридична академія України ім. Я. Мудрого. 2012. С. 259–262.
Труфанова Ю. В. Припинення договору найму (оренди): дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 12.00.03. Київ, 2017. 250 с.
Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів": Інформ. лист від 17.05.2012 № 01-06/658/2012. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v_658600-12#Text. (дата звернення: 18.04.2025 р.).
Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 р. у справі № 910/12949/16. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/72253346 (дата звернення: 18.04.2025 р.).
Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.10.2019 р. у справі № 924/80/19. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/85327411 (дата звернення: 18.04.2025).
Постанова Об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2024 р. у справі № 910/14706/22 URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/121174270 (дата звернення: 18.04.2025 р.).
