Можливі наслідки COVID-19 обговорюються не перший день. Маски, дезінфектори – це питання першочергові, але є питання більш складні – які економічні кроки далі?
Можливі наслідки COVID-19 обговорюються не перший день. Маски, дезінфектори – це питання першочергові, якими займаються зараз чи не всі державні органи, але є питання більш складні – які економічні кроки далі?
Згідно Примітки Світової організації праці (ILO) «COVID-19 та світ роботи: Впливи та реакції» - початкова криза вже переросла у шок ринку праці та світової економіки. Додатково безробітними може стати до 25 млн. людей (для порівнянну у кризу 2008-2009 рр. роботу втратили 22 млн. людей).
Найуразливіші сектори економіки є ті, які передбачають безпосередній контакт між людьми – сфера послуг, роздрібна торгівля та туризм. Наслідком втрати трудових доходів буде падіння купівельної спроможності. Загальні ж втрати в доходах від праці очікуються на рівні 860 млрд. – 3,4 трлн.
На жаль, важко прорахувати потенційні втрати від паніки як населення так і керівництва держав.
Проте, прямий ефект у виді видатків на охорону здоров’я та втрату працездатності був прорахований американським науковцем Martin I.Meltzer ще у 1999 році. Він оцінював потенційні економічні втрати у разі наступної епідемії грипу на всій території США. Розрахунки наступні:
У 2020 ситуація суттєво не змінилася. За цьогорічними розрахунками економістів W. McKibbin та R. Fernando щодо впливу COVID-19 на світову економіку було розраховано 9 сценаріїв розвитку пандемії. За ними світовий рівень смертності складе від 15,1 млн. (з них у США близько 236 тис.) до 68,3 млн. за 2020 рік в залежності від обставин.
При цьому втрати ВВП у світі прогнозують від 2,3 трлн. до 9,1 трлн. Тут враховані всі можливі чинники - зниження ринків акцій через зростання ризику, сповільнення економіки та падіння очікуваного прибутку.
За таким сценарієм при 15% клінічно хворому населенні у 42-мільйонній Україні госпіталізовано буде близько 46 тис. Враховуючи додаткові чинники у вигляді обмеження логістики, сфери послуг та іншого матимемо вплив на економіку у десятки мільярдів доларів на кінець року.
Підсумуємо. Зараз - початок активного руху капіталу, який буде поступово витікати з таких постраждалих економік, як Китай. А це величезні кошти. Тому основна ціль кожної держави, яка хоче використати кризу, як можливість, - зробити сприятливі умови інвесторам, щоб капітал переміщували саме до них.
Що робити Україні?
Перш за все, потрібно робити активні економічні кроки «ще вчора». Відеозвернення головного санітарного лікаря щодо того, як користуватися антисептиком на другий місяць пандемії – явно не в тему.
Керівники міністерств мають говорити не про санітарні, а про економічні заходи у профільних напрямах. Адже питання не тільки в COVID-19. Треба згадати про нарощування боргових зобов’язань у 2019 через продаж ОВДП, які спалювалися на штучне укріплення гривні, замість реальних інвестицій в економіку. Також врахувати похідні втрати експортерів через таку ревальвацію в пік сезону експорту та суттєві недоотримання надходжень до Держбюджету останні місяці.
Рада зараз потрібна лише для внесення змін до Бюджетного та Податково у частині збору податків та їх адмініструванні з метою зменшення тиску на бізнес. Це можна зробити за одне позачергове засідання.
Що ж до загального переліку економічних заходів, можна виділити такі.
Короткострокові заходи:
- обмеження транспортування між областями мають стосуватися лише переміщень фізосіб поза промисловою потребою та не поширюватися на вантажну логістику;
- обмеження роботи підприємств має стосуватися лише тих галузей, де без прямого фізичного контакту надання послуг неможливе;
- переглянути перелік об’єктів великої та середньої приватизації. У кризовий період держава не отримує за них привабливу ціну, їх краще перепрофілювати або залучити кошти через концесію;
- не можна перекладати стимулювання бізнесу виключно на місцеві бюджети (відміна місцевих податків, скасування надходжень від акцизу з пального у 13,44% тощо);
Середньострокові заходи:
- стимулювати національну локалізацію закупівлі за державні кошти шляхом внесення відповідних змін до ЗУ «Про публічні закупівлі»;
- не перекладати соціальних обов’язків (довготривалі оплачувані лікарняні тощо) на роботодавців, підвищивши санкції, що лише посилить перехід робочих відносин у тінь, натомість треба стимулювати бізнес;
- передбачити систему державних гарантій на частину від суми позики (близько 80%) на кредити підприємств, обмеживши концентрацію в «одних руках» за групами;
- впровадити податкові канікули для малого бізнесу щодо сплати єдиного податку від 6 міс.;
- посилити контроль антимонопольних органів щодо зменшення цін на енергоносії (пальне) у зв’язку зі світовим падінням цін;
- стимулювати створення індустріальних парків шляхом визначення перспективних ділянок в кожній області та забезпечення підхідної інфраструктури за державні та комунальні кошти;
- тимчасово зменшити ставки митних платежів на товари, які не виробляються в Україні із підвищенням реального контролю на митниці. Ми маємо отримувати надходження від митниці, одночасно стимулюючи наших підприємців, заміщати певні групи товарів;
- стимулювати перехід від експорту сировини до експорту товарів з високою додатковою вартістю – збільшення валютних надходжень та робочих місць. Такі заходи можна реалізувати через податкові канікули для нових переробних підприємств та державні гарантії на кредитування таких проєктів;
- зменшити портові збори не менше як на 25%, відкрити внутрішні водні шляхи (без додаткових зборів) для здешевлення експортної логістики та робити акцент на розвитку логістичної інфраструктури;
- максимально зберігати структуру діючого Держбюджету та не скасовувати повністю видатки розвитку (інфраструктура, підприємництво тощо). У разі введення ручних «стабілізаційних» фондів, їх фінансування має бути мінімальним. Ситуативне використання бюджету призведе до непрогнозованих наслідків, як з точки зору економічного ефекту, так і у аспекті корупційних ризиків.
Всі діючі робочі кадри без виключення мають дотримуватися санітарних обмежень, а роботодавці мають проводити за цим контроль.
Підсумовуючи
Зараз основане завдання - не продати наявні залишки державного майна, що не вирішить проблему, а лише посилить кризову ситуацію через втрату потенційних активів, а максимально наростити експортний потенціал.
Якщо національний бізнес буде розвиватися, іноземні інвестиції не треба буде кликати, вони прийдуть самі.
