Чи дістанеться українським аграріям українська земля?

10 квітня у Києві в Українському домі відбудеться Всеукраїнський земельний форум, у ході якого середній аграрний бізнес висловить своє ставлення до земельної реформи та пов’язаних з нею ризиків.

Що хвилює зараз середній аграрний бізнес? Його хвилює відкриття нецивілізованого ринку землі. Згідно з опитуванням, яке відбулося під час Agri Invest Forum навесні 2017 року, 73% аграріїв категорично проти скасування мораторію. І тому є поважні причини. Сьогодні малий і середній бізнес не має вільних коштів для купівлі землі, всі його фінанси зосереджені в обороті.

Згідно з даними опитування, яке ВАР проводила у березні цього року, тільки 12% підприємств молочної галузі мають кошти на купівлю землі. 78% аграріїв потребують кредитних коштів. Але сьогодні банки надають кредити під дуже високі відсотки — 19-25%. Для порівняння — в Литві зараз ставка 3%. У такихумовах у вітчизняного малого і середнього бізнесу фактично немає можливості «зайти» на ринок. Відповідно, на нього зайдуть агрохолдинги і ті, у кого є нелегальна готівка, щоб надалі не працювати на цій землі, а здавати її в оренду. Вони і лобіюють негайне відкриття ринку землі. Мовляв, нібитозростання ВВП збільшиться на 1% за рахунок продажу паїв. Однак, як свідчать дані опитувань, тільки 8% пайовиків заявляють про те, що хочуть продати свій пай.

Треба розуміти, що земельна реформа ставить за мету народження класу фермерів та покращення умов ведення аграрного бізнесу і розвиток сільських територій. Але якщо землю скуплять великі холдинги, транснаціональні корпораціїта ті нечисті на руку чиновники, які заробили готівку в нелегальний спосіб, то ця мета так і залишиться недосяжною.Адже соціальна складова розвитку української глибинки таких покупців не цікавить. Запорукою успішного розвитку вітчизняного сільського господарства і села є розвиток саме малого та середнього аграрного бізнесу. Він на ділі довів, що може успішно конкурувати на міжнародному ринку, не маючи ні європейської держпідтримки, ні європейських дешевих кредитів. 

Там, де є середні аграрні підприємства, село живе, в людей є робота і розвиваються види сільгоспвиробництва, де треба багато робочих рук. Наразі такі господарства з обсягом оброблюваної землі від 1 000 до 10 000 гектарів обробляють близько 60 відсотків всіх сільгоспземель, що використовуються легально. Така ж їх частка і у виробництві сільськогосподарської продукції, забезпеченні зайнятості в сільському господарстві та надходженнях до місцевих бюджетів територіальних громад.

Негайне скасування мораторію погіршить нашу конкурентоспроможність на світових ринках. Землю будуть скупувати, щоб здавати її в оренду. Отже виросте й ціна за землю, наприклад, в Литві вона зросла у 100 разів – з 50 до 5000 за 1 га. А це означає, що виросте й собівартість продукції.

Є й інша загроза, з якою зіштовхнулися прибалтійські країни.На ринок зайшли юридичні особи, кінцевим бенефіціаром яких є іноземець. Європейці думали, що закони та бюрократичні обмеження цього не допустять, але це не спрацювало. Експертизараз попереджують українців про таку загрозу. До того ж якщо нашу землю скуплять люди, які будуть зацікавлені в тому, щоб не дати українцям входити в противагу європейцям, світовим аграрним лобістам, що забезпечують весь світ продукцією, за що тоді буде рухатися економіка країни, в якій сьогодні 17% ВВП залежить від аграрного сектору? Ми ж конкурент! А таким чином можна позбутися конкурента. Треба зробити обов’язковою норму, що землю можна давати тільки фізичним особам і тільки громадянам України.

Гостро стоїть питання щодо обмеження обсягу гектарів в одні руки. Сьогодні мова йде про передачу 200 га землі в одні руки, але цього замало, потрібно 300-500 га. В Литві та Естонії, наприклад, — це 500 га. Більше того, тим, хто займаються тваринництвом, можна придбати ще більше землі – один га за одну голову худоби. Застосування такої ж формули в Україні могло б створити умови для збільшення поголів’я худоби, кількість якої за роки незалежності скоротилася більше ніж у 6 разів.

Також до впровадження ринку землі необхідно вирішити проблеми розгулу рейдерства, неповного наповнення та помилок у земельному кадастрі. Тобто до того, як вводити ринок землі, необхідно, щоб у країні настав лад. Коли запрацюють суди і прокуратура, коли закон стане на першому місті. Ринок повинен сприяти розвитку сільгоспвиробництва, а земля — належати тим, хто на ній працює, а не спекулянтам.