Дванадцятирічна школа: за і проти

На черзі реформа системи шкільної освіти. За словами міністра освіти і науки Лілії Гриневич її початок має закласти ухвалення нинішньою сесією парламенту нового Закону «Про освіту». Зазначимо, що відповідний законопроект, над яким законодавці працювали раз

 На черзі реформа системи шкільної освіти. За словами міністра освіти і науки Лілії Гриневич її початок має закласти ухвалення нинішньою сесією парламенту нового Закону «Про освіту». Зазначимо, що відповідний законопроект, над яким законодавці працювали разом із експертами та працівниками освіти уже пройшов кілька обговорень в Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти і рекомендований до першого читання. Однак, незважаючи на тривалі дискусії, пропоновані у законопроекті нововведення викликають серйозні зауваження зі сторони громадськості і в експертних колах.

В самому міністерстві освіти і науки фундаментальні зміни в системі науки обіцяли вже з 2017-го - перехід на 12-річне навчання та поділ на початкову, середню й старшу школи. Тепер обережно говорять про 2018-й рік. Як пояснюють в уряді, законотворчий процес затягнувся, оскільки його учасники намагаються знайти компроміс, який би задовольнив і вчителів, і керівників вищих навчальних закладів 1-2 рівня акредитації, яких найбільше зачепить реформа старшої школи.

Головною особливістю пропонованої реформи є запровадження дванадцятирічної повної загальної середньої освіти, яка для початкової освіти розпочнеться – з 1 вересня 2018 року; для базової середньої освіти – з 1 вересня 2022 року; для профільної середньої освіти – з 1 вересня 2018 року. Ця ідея для України не нова. Нагадаємо, запровадження 12-річки в Україні вперше було заплановано ще в 2001 році. Проте, в липні 2010 року Верховна Рада ухвалила новий закон про шкільну освіту, яким повернула 11-річну систему навчання у школах. Окрім цього, нова система освіти передбачала, що діти віком у 5 років мають обов`язково здобути дошкільну освіту в дитсадках. Тож реформа так і не була запроваджена: перший випуск учнів після 12-річного навчання мав відбутися в 2013 році.

Чому ж ми зараз знову повертаємося до цієї ідеї? Автори реформи звертають увагу, що запровадження 12-річки – це крок назустріч європейським стандартам. До того ж за сучасними вимогами школярі фізично не можуть освоїти необхідну кількість знань за 11 років навчання.

Щодо структури системи шкільної освіти, то школа як і сьогодні буде розділена на 3 ступені: перший – початкова школа; другий – базова школа; третій – профільна школа, яка зазнає найбільших змін. Тож після 9 класу абітурієнт зможе обрати собі майбутній напрямок розвитку: загальноосвітній або професійний. Останній передбачатиме 3-річне навчання в професійних ліцеях, коледжах, після яких учні зможуть отримати певну професійну кваліфікацію. Тоді як загальноосвітній напрямок на думку авторів реформи стане більш поглибленим рівнем профільної підготовки абітурієнта до майбутнього вступу до університету за певною спеціальністю.

Натомість, критики запровадження 12-річки вказують на те, що сама суть освітнього процесу не зміниться, але збільшиться термін перебування учня в школі, що не матиме жодної користі для його майбутнього становлення як спеціаліста. Щоб зменшити навчальне навантаження, учням потрібно давати менше теорії і побільше практичних знань. Крім того, збільшиться вартість самого процесу навчання. Відтак, професійна якісна освіта буде не по кишені дітям із малозабезпечених сімей.

Як бачимо, позиція як прихильників, так і критиків пропонованої реформи підкріплена серйозною аргументацією і потребує компромісного рішення. При цьому зосереджуючи ключову увагу на питанні терміну навчання ми ризикуємо потрапити в ситуацію коли «за деревами лісу не видно».

Реформа освіти за своєю суттю одна із найскладніших. Адже при її проведенні недостатньо розуміння сучасних реалій, а необхідно враховувати прогноз розвитку економічної та демографічної ситуації на десяток років вперед. До того ж реформу системи шкільної освіти потрібно проводити разом із реформою вищої школи, яка в свою чергу повинна орієнтуватися на потреби ринку праці. Також шкільну реформу не можна проводити окремо від реформи місцевого самоврядування, бюджетної реформи тощо.

Очевидно, що втілення будь-яких ідей пов'язане з ризиками. Проблемою може стати формальний підхід до запровадження 12-річки, при якому відбудуться тільки зовнішні зміни. Відтак, щоб не проводити реформу заради реформ, введення 12-річки краще відтермінувати. Для початку необхідно зосередитись на питаннях матеріально-технічного забезпечення шкіл, запровадженні сучасних методик опанування знань, підвищенні престижу професії педагога, збалансуванні навчальних програм.