Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Класично, що на території наметового містечка відразу знайшли і гранати і коктелі Молотова. І в тому що найшли проблеми дві. Перша, той хто і раніше не довіряв поліції буде жити з переконанням, що вибухівку «підкинули». Друга – жоден з протестів в сучасній Україні не готується без урахування потенційного застосування насилля. Бо якщо мирно – то ніхто не почує.
Але головне не в тому, що там були чи з’явились гранати. На жаль, ми до цього уже звикли. Головне в іншому. Протест вперше за чотири роки був придушений насильницькими методами.
Тобто, влада подолала той психологічний бар’єр, який стримував насильницькі методи щодо протестувальників у постмайданній Україні. І навіть жарт Авакова показав, що психологічної боязні «а якщо завтра вийдуть мільйони», у неї вже немає. Політична еліта не очікує на ефект «30 листопада». І значною мірою вона права. Під час війни, постійних «зрад», тисяч загиблих, уже немає тих подразників, які б реально могли вивести на вулиці українців.
Застосування поліцією насилля - це не зрада, і не перемога. По-перше, держава – це єдиний інститут, який повинен мати монополію на насилля. По-друге, якщо на завтра не повстало пів України, то суспільство не дуже й образилась на цей факт.
Це не зрада, бо охлократія – влада натовпу – уже призводила до того, що блокувались не лише суди, не приймались важливі державні рішення. І охлократія – це те, що не дало навести порядок на Сході та призвело до мільйонів жертв.
І це - не перемога. Бо влада – ті, хто мають монополію на насилля – мають занадто низький рівень довіри. І завтра вони зможуть розігнати ще один протест, не важливо який. Бо поліцейські уже подолали психологічний бар’єр, а народ може довго це «проковтувати», бо вже звик. Як звик до війни. А крім протесту інших важелів, які б змогли зупинити свавілля, загальмувати перетворення України в поліцейську державу у нас немає.
Але ось поліцейської держави якраз у нас не буде ніколи. Владу українці не любили ніколи. І сила дії завжди дорівнює силі протидії. Якщо поліція зробить своєю традицією бити протестувальників, то і протестувальники відповідатимуть тим же. Тому ризики екстремізму лише зростатимуть для України.
Розгон МіхоМайдану - це зрада і не перемога. Це – політика. Влада таки домовилась про спільний «хрестовий хід» на березень наступного року. І схоже застосування поліції – це перший, але не останній крок у виборчій кампанії. Щонайменше, цим створюється видимість безпеки для самих представників влади. І ключове слово тут не «безпека», а «видимість».
05.03.2018 06:57
Мораторій на побиття протестувальників закінчився
Влада подолала той психологічний бар’єр, який стримував насильницькі методи щодо протестувальників у постмайданній Україні. І навіть жарт Авакова показав, що психологічної боязні «а якщо завтра вийдуть мільйони», у неї вже немає. Політична еліта не очікує
Силовий варіант розгону МихоМайдану породив цілу низку теорій: то Аваков скористався скористались погодою, то потім ще невдало невдало пожартував. А критики нової влади відразу заявили про її подвійні стандарти у порівняні зі старою. Мовляв, чотири роки тому бити протестувальників поліцією в Києві було не правильно, а сьогодні – уже виправдано?Класично, що на території наметового містечка відразу знайшли і гранати і коктелі Молотова. І в тому що найшли проблеми дві. Перша, той хто і раніше не довіряв поліції буде жити з переконанням, що вибухівку «підкинули». Друга – жоден з протестів в сучасній Україні не готується без урахування потенційного застосування насилля. Бо якщо мирно – то ніхто не почує.
Але головне не в тому, що там були чи з’явились гранати. На жаль, ми до цього уже звикли. Головне в іншому. Протест вперше за чотири роки був придушений насильницькими методами.
Тобто, влада подолала той психологічний бар’єр, який стримував насильницькі методи щодо протестувальників у постмайданній Україні. І навіть жарт Авакова показав, що психологічної боязні «а якщо завтра вийдуть мільйони», у неї вже немає. Політична еліта не очікує на ефект «30 листопада». І значною мірою вона права. Під час війни, постійних «зрад», тисяч загиблих, уже немає тих подразників, які б реально могли вивести на вулиці українців.
Застосування поліцією насилля - це не зрада, і не перемога. По-перше, держава – це єдиний інститут, який повинен мати монополію на насилля. По-друге, якщо на завтра не повстало пів України, то суспільство не дуже й образилась на цей факт.
Це не зрада, бо охлократія – влада натовпу – уже призводила до того, що блокувались не лише суди, не приймались важливі державні рішення. І охлократія – це те, що не дало навести порядок на Сході та призвело до мільйонів жертв.
І це - не перемога. Бо влада – ті, хто мають монополію на насилля – мають занадто низький рівень довіри. І завтра вони зможуть розігнати ще один протест, не важливо який. Бо поліцейські уже подолали психологічний бар’єр, а народ може довго це «проковтувати», бо вже звик. Як звик до війни. А крім протесту інших важелів, які б змогли зупинити свавілля, загальмувати перетворення України в поліцейську державу у нас немає.
Але ось поліцейської держави якраз у нас не буде ніколи. Владу українці не любили ніколи. І сила дії завжди дорівнює силі протидії. Якщо поліція зробить своєю традицією бити протестувальників, то і протестувальники відповідатимуть тим же. Тому ризики екстремізму лише зростатимуть для України.
Розгон МіхоМайдану - це зрада і не перемога. Це – політика. Влада таки домовилась про спільний «хрестовий хід» на березень наступного року. І схоже застосування поліції – це перший, але не останній крок у виборчій кампанії. Щонайменше, цим створюється видимість безпеки для самих представників влади. І ключове слово тут не «безпека», а «видимість».
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Благодійна діяльність в Україні під час дії воєнного стану Оксана Соколовська 16:10
- Юридична практика у спорах з банками: реальний приклад Павло Васильєв 12:18
- Нові правила експортного контролю: виклики та можливості для українського бізнесу Ростислав Никітенко 12:12
- Від entry-level до CEO: розбираємо головні бар'єри для жінок у корпоративному світі Юлія Маліч 12:10
- Про Молдову, вибори і російський слід Галина Янченко 09:58
- Судовий збір при заявлені цивільного позову у кримінальному провадженні Євген Морозов вчора о 20:02
- Скасування Господарського кодексу: ризики для бізнесу та економіки Володимир Бабенко вчора о 17:11
- Розпочато роботу над вебплатформою судових рішень War Crime Леонід Сапельніков вчора о 14:41
- Маємо забезпечити армію якісним майном Дана Ярова вчора о 14:21
- Нові зміни до Кримінального кодексу України: що потрібно знати Оксана Соколовська вчора о 13:27
- Судова практика: відміна виконавчого напису приватного нотаріуса Павло Васильєв вчора о 12:31
- Сектори польської економіки, в які інвестує український бізнес Сильвія Красонь-Копаніаж вчора о 12:10
- Санкції та їх оскарження в ЄС: що варто знати українському бізнесу та адвокатам Ростислав Никітенко вчора о 12:08
- Відвід судді: закон, практика та поради Владислав Штика 03.11.2024 23:06
- Темна сторона онлайн-шопінгу: Temu потрапив під приціл ЄС Дмитро Зенкін 03.11.2024 21:00
Топ за тиждень
Популярне
-
Освітні втрати набирають обертів: чому школярі масово виїжджають і не планують повертатися
Думка 23067
-
Найбільший завод з виробництва свинцю в Україні визнали банкрутом
Бізнес 10936
-
Укрнафта пробурила найглибшу свердловину за останні вісім років. Дає нафту та газ
Бізнес 10769
-
Хазяїн Грузії, Потопельники зі США, Українські скамери оббирають росіян. Найкращі історії світу
4920
-
Антонов перевіз до США спеціальний космічний супутник "Гера" – фото
Бізнес 4373
Контакти
E-mail: [email protected]