Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Класично, що на території наметового містечка відразу знайшли і гранати і коктелі Молотова. І в тому що найшли проблеми дві. Перша, той хто і раніше не довіряв поліції буде жити з переконанням, що вибухівку «підкинули». Друга – жоден з протестів в сучасній Україні не готується без урахування потенційного застосування насилля. Бо якщо мирно – то ніхто не почує.
Але головне не в тому, що там були чи з’явились гранати. На жаль, ми до цього уже звикли. Головне в іншому. Протест вперше за чотири роки був придушений насильницькими методами.
Тобто, влада подолала той психологічний бар’єр, який стримував насильницькі методи щодо протестувальників у постмайданній Україні. І навіть жарт Авакова показав, що психологічної боязні «а якщо завтра вийдуть мільйони», у неї вже немає. Політична еліта не очікує на ефект «30 листопада». І значною мірою вона права. Під час війни, постійних «зрад», тисяч загиблих, уже немає тих подразників, які б реально могли вивести на вулиці українців.
Застосування поліцією насилля - це не зрада, і не перемога. По-перше, держава – це єдиний інститут, який повинен мати монополію на насилля. По-друге, якщо на завтра не повстало пів України, то суспільство не дуже й образилась на цей факт.
Це не зрада, бо охлократія – влада натовпу – уже призводила до того, що блокувались не лише суди, не приймались важливі державні рішення. І охлократія – це те, що не дало навести порядок на Сході та призвело до мільйонів жертв.
І це - не перемога. Бо влада – ті, хто мають монополію на насилля – мають занадто низький рівень довіри. І завтра вони зможуть розігнати ще один протест, не важливо який. Бо поліцейські уже подолали психологічний бар’єр, а народ може довго це «проковтувати», бо вже звик. Як звик до війни. А крім протесту інших важелів, які б змогли зупинити свавілля, загальмувати перетворення України в поліцейську державу у нас немає.
Але ось поліцейської держави якраз у нас не буде ніколи. Владу українці не любили ніколи. І сила дії завжди дорівнює силі протидії. Якщо поліція зробить своєю традицією бити протестувальників, то і протестувальники відповідатимуть тим же. Тому ризики екстремізму лише зростатимуть для України.
Розгон МіхоМайдану - це зрада і не перемога. Це – політика. Влада таки домовилась про спільний «хрестовий хід» на березень наступного року. І схоже застосування поліції – це перший, але не останній крок у виборчій кампанії. Щонайменше, цим створюється видимість безпеки для самих представників влади. І ключове слово тут не «безпека», а «видимість».
05.03.2018 06:57
Мораторій на побиття протестувальників закінчився
Влада подолала той психологічний бар’єр, який стримував насильницькі методи щодо протестувальників у постмайданній Україні. І навіть жарт Авакова показав, що психологічної боязні «а якщо завтра вийдуть мільйони», у неї вже немає. Політична еліта не очікує
Силовий варіант розгону МихоМайдану породив цілу низку теорій: то Аваков скористався скористались погодою, то потім ще невдало невдало пожартував. А критики нової влади відразу заявили про її подвійні стандарти у порівняні зі старою. Мовляв, чотири роки тому бити протестувальників поліцією в Києві було не правильно, а сьогодні – уже виправдано?Класично, що на території наметового містечка відразу знайшли і гранати і коктелі Молотова. І в тому що найшли проблеми дві. Перша, той хто і раніше не довіряв поліції буде жити з переконанням, що вибухівку «підкинули». Друга – жоден з протестів в сучасній Україні не готується без урахування потенційного застосування насилля. Бо якщо мирно – то ніхто не почує.
Але головне не в тому, що там були чи з’явились гранати. На жаль, ми до цього уже звикли. Головне в іншому. Протест вперше за чотири роки був придушений насильницькими методами.
Тобто, влада подолала той психологічний бар’єр, який стримував насильницькі методи щодо протестувальників у постмайданній Україні. І навіть жарт Авакова показав, що психологічної боязні «а якщо завтра вийдуть мільйони», у неї вже немає. Політична еліта не очікує на ефект «30 листопада». І значною мірою вона права. Під час війни, постійних «зрад», тисяч загиблих, уже немає тих подразників, які б реально могли вивести на вулиці українців.
Застосування поліцією насилля - це не зрада, і не перемога. По-перше, держава – це єдиний інститут, який повинен мати монополію на насилля. По-друге, якщо на завтра не повстало пів України, то суспільство не дуже й образилась на цей факт.
Це не зрада, бо охлократія – влада натовпу – уже призводила до того, що блокувались не лише суди, не приймались важливі державні рішення. І охлократія – це те, що не дало навести порядок на Сході та призвело до мільйонів жертв.
І це - не перемога. Бо влада – ті, хто мають монополію на насилля – мають занадто низький рівень довіри. І завтра вони зможуть розігнати ще один протест, не важливо який. Бо поліцейські уже подолали психологічний бар’єр, а народ може довго це «проковтувати», бо вже звик. Як звик до війни. А крім протесту інших важелів, які б змогли зупинити свавілля, загальмувати перетворення України в поліцейську державу у нас немає.
Але ось поліцейської держави якраз у нас не буде ніколи. Владу українці не любили ніколи. І сила дії завжди дорівнює силі протидії. Якщо поліція зробить своєю традицією бити протестувальників, то і протестувальники відповідатимуть тим же. Тому ризики екстремізму лише зростатимуть для України.
Розгон МіхоМайдану - це зрада і не перемога. Це – політика. Влада таки домовилась про спільний «хрестовий хід» на березень наступного року. І схоже застосування поліції – це перший, але не останній крок у виборчій кампанії. Щонайменше, цим створюється видимість безпеки для самих представників влади. І ключове слово тут не «безпека», а «видимість».
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Російська федерація приречена на крах Сергій Пєтков 19:28
- Євроінтеграція та реальність: діяти негайно Юрій Щуклін 14:20
- Як підтримати переселенців і зберегти людський ресурс України Нісар Ахмад 13:33
- Ключові інструменти, які допоможуть виграти найскладніші перемовини: поради підприємцям Владислав Пʼявка 10:46
- Харасмент у школах: чому мовчати небезпечно і як створити безпечне середовище для дітей Олександра Нікітіна 10:40
- З чого почати масштабування і систематизацію бізнесу Олександр Висоцький 10:29
- Як зменшити пори на обличчі? Вікторія Жоль 10:21
- Чи варто боятися фінмоніторингу? Сергій Пагер 08:40
- Що означає бути громадянином? Дмитро Зенкін вчора о 09:44
- Дві нові "гарячі точки" в Азійському регіоні Георгій Тука вчора о 07:54
- Європейський вибір України: Як суспільство звільняється від пострадянського минулого Штефан Сабау 26.04.2025 23:00
- Дзеркальні кроки – основа переговорного процесу Сергій Пєтков 26.04.2025 07:28
- Післяплата через Нову пошту та NovaPay: чи потрібен фіскальний чек? Арсен Маринушкін 26.04.2025 00:43
- ТЦК проти позову: розбираю відзив на позов, коментую, відповіді Павло Васильєв 25.04.2025 21:39
- Очікування vs реальність: правда про старт кар’єри в IT Сергій Немчинський 25.04.2025 10:36
Топ за тиждень
- ТЦК проти позову: розбираю відзив на позов, коментую, відповіді 478
- Як підтримати переселенців і зберегти людський ресурс України 151
- Захист дітей від насильства: як працює модель Барнахус в Україні та Польщі 131
- За фасадом новобудови: як виявити ризики перед купівлею 100
- 100 днів, які не повернули мир в Україну 93
Популярне
-
Чому тепер Зеленський має козирі у переговорах, а у Трампа карти такі собі
Думка 14909
-
Парад перемоги над здоровим глуздом – Путін оголосить про "звільнення" Курщини 9 травня
Думка 7887
-
Іспанія та Португалія залишилися без світла: блекаут на всьому Піренейському півострові
Бізнес 4025
-
"Життя після 100 — не виняток, а нова норма": як тренд довголіття змінює наш підхід до краси
Життя 3847
-
Запорізька кондитерська фабрика збанкрутувала
Бізнес 3842
Контакти
E-mail: [email protected]