Якщо написати, що в Україні не все гаразд з правами людини, то цим ти нікого не здивуєш. Ні в країні, ні тим паче закордоном. Інколи мені здається, що суцільну дискримінацію, нерівність, гомофобію, ксенофобію і расизм вже неможливо викорінити зі свідомості
Найактуальнішою та найгарячішою темою є процесєвроінтеграції, до Вільнюського саміту залишилось менше місяця і всі причаїлисьв очікуванні куди ж повернеться Україна, на Схід чи на Захід. Споглядаючи зацим процесом зсередини та зовні мене дивує вся награність цього дійства. Впроцесі євроінтеграції Україна робить вигляд, що проводить реформи, а населення,- що прийняло європейські цінності, ЄС,- що вірить і першому, і другому.
У 2004 році Україна отримала план дій з візовоїлібералізації. Відповідно до документу підписаного з ЄС ми беремо на себе зобов’язанняпроведення цілої низки реформ (починаючи від створення міграційної служби тазакінчуючи на всеохоплюючому антидискримінаційному законодавстві). Нашій країнізнадобилося аж цілих 6 років на розкачування, щоб почати виконувати взяті насебе зобов’язання. Найцікавіше було те, що реальна робота в цьому напрямкупочалась за президентства Януковича, який завжди офіційно проголошував східнийкурс країни, а фактичний час за свого попередника було скоріш згаяно на імітаціюреформ, ніж справжніх дій.
22 квітня 2011 року Президент України підписує указ №494/2011 про виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзомвізового режиму для України. Після цього урядом і відповідними міністерствамипочинаються шаленими темпами напрацьовуватись необхідні закони і нормативноправові акти для переходу України на 2 фазу плану дій з візової лібералізації(варто зазначити, що план дій з візової лібералізації складається з двохетапів: 1 етап – напрацювання законодавчої бази, 2 етап – забезпечення життєздатностівідповідних реформ). Одним з принципових розділів є впровадження всеохоплюючогоантидискримінаційного законодавства. Саме ця позиція у плані дій з візовоїлібералізації з ЄС стала цугцвангом для влади.
Приймаючи нашвидкуруч законопроект протидії дискримінації міністерствоюстиції, знаючи «гаряче» відношення українців до гомосексуальних громадян, невнесло в список ознак «сексуальну орієнтацію», заборонену до дискримінації, напротивагу відкривши список ознак. Головним аргументом міністерства юстиції булоте, що в списку ознак є «інші ознаки», в які начебто і входить ознака«сексуальна орієнтація». Європейський союз не прийняв цей аргумент і зафіксувавпозицію, що без чіткої заборони дискримінації за ознакою сексуальної орієнтаціїII фази візової лібералізації для українців не буде.
У квітні 2013 року уряд розробив законопроект, який в томучислі вирішував питання антидискримінації гомосексуалів, на жаль законопроект2342 який мав забезпечити для країни просування в питаннях дискримінації ставнастільки скандальним, що депутати просто відмовились його розглядати. Азавдяки активній пропаганді церковних діячів законопроект 2342 обріс просто небувалимиміфами і легендами. На фоні розповідей гомофобів, браття Грімм здаютьсяжалюгідними дилетантами. І хоча даним законопроектом лише забороняласьдискримінація гомосексуальних громадян в трудовій сфері, це не завадилорадикалам жахати українців, і гомосексуальними шлюбами, і викраденням дітей, ічупакаброю.
Дивним є в цій ситуації те, що Україна ратифікувала 2міжнародні конвенції і одну міждержавну угоду в яких захищаються віддискримінації за ознакою сексуальна орієнтація певні соціальні групи, в той же час парламент боїться голосувати ознаку«сексуальну орієнтацію» в профільний закон.
Тепер міжнародними конвенціями і угодами в України віддискримінації за ознакою сексуальної орієнтації захищені три соціальні групи:жертви підробленої медичної продукції, діти, які стали жертвами сексуальноїексплуатації та сексуального насильства тагромадяни Королівства Іспанія. Щодо інших груп питання більш, ніж не визначене.
Для країн розвиненої демократії захист ЛГБТ віддискримінації став певним стандартом, ознака «сексуальна орієнтація» за якоюзаборонена дискримінація прописана в цілому ряді конституцій, законів, директивЄС та інших правових документах. Дискримінація ЛГБТ спільноти не є питанням длядемократичних країн. А прийняти антидискримінаційне законодавство, яке в томучислі містить механізми захисту ЛГБТ спільноти від дискримінації змогли навітьБалкани та Країни Східної Європи (Молдова – 2012 рік, Румунія - 2006 , Болгарія– 2004).
Для України ж внесення «сексуальної орієнтації» в списокознак стало наріжним каменем у суспільстві. Країна в буквальному сенсірозділилась на два табори, один – фахівці і експерти, які розуміютьнеобхідність прийняття відповідних змін в національне законодавства, інший –які гостро стоять на тому, що приймати такі зміни означає зневагу до українськоїморалі. Необхідно додати, що це скоріше технічне правове питання, адже безвідповідних змін не можливий ефективний захист від дискримінації. Для іншоїсторони, це питання залишити за собою право принижувати і ображатигомосексуальних громадян.
На даний моментукраїнський парламент на роздоріжжі, з одногу боку демократичні стандарти ізобов’язання України по приведенню законодавства до стандартів ЄС, з іншогобоку електоральна і церковна підтримка. І поки що більшість депутатів дивитьсяна це через призму електоральної підтримки ніж з експертної та правової точкизори.
Європейський союз та країни західної демократії сталиуспішними, заможними та щасливими саме завдяки правам людини. Саме завдякитому, що кожна соціальна група людей почуває себе там захищеною та в безпеці.Кожен відчуває, що він народився рівним та вільним.
І поки Українці не зрозуміють, що постійно пригнічуючи певнісоціальні групи нещасливою буде вся країна, поки ми не почнемо поважати одинодного, і вчитись жити злагоджено, і в мирі, ми не побудуємо щасливу країну.
Зараз нам лише залишається уважно стежити за шахівницеюукраїнської політики, і слідкувати чи вистачить українському парламентукмітливості зробити хід королем, і завершити цей цугцванг ЛГБТ питання в Україні.
