Страхування пассажирів на транспорті - відверта профанація

Існуюча в Україні система обов'язкового страхування пассажирів залізничного транспорту від нещасних випадків суперечить вітчизняному законодавству та міжнародній практиці, є суспільно шкідливою.

Застрахованимивважаються пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно,поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздкиводії, тільки під час обслуговування поїздки.

Кожному застрахованомутранспортна організація, що виступає агентом страховика, повинна видаватистраховий поліс, але на практиці це не проводитися. Наприклад, при страхуванніпасажирів - він міститися на зворотному боці квитка. У такому квазі страховомуполісі, який не відповідає вимогам Закону України «Про страхування» таЦивільному кодексу України, оскільки зазначається лише вид обов'язковогострахування, найменування, адреса, телефон страховика, розміри страховогоплатежу та страхової суми. Лише у деяких випадках (придбання квитка студентомабо особою пільгової категорії) зазначається прізвище застрахованого, в іншихвипадках – поліс видається фактично на пред’явника, що суперечить законодавствута створює умови для шахрайства. Оскільки в залізничному квітку не зазначенодані застрахованої особи, страхову виплату може отримати навіть особа, якафактично не була в потязі під час нещасного випадку. Безперечно, це можливо,якщо акт про такий випадок підпише провідник та бригадир. В сучасних умовах цедосить ймовірно.

При страхуванні пасажирівусіх видів транспорту міжнародних сполучень страховий платіж включається увартість квитка й утримується з пасажира транспортною організацією у розмірі до1,5% вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення до 3% вартостіпроїзду. Примус громадян до укладання договору страхування щодо власного життясуперечить нормам Цивільного кодексу України, а відсутність виборустрахувальником страховика створює неконкурентні та монопольні відносини за цимвидом страхування. Сьогодні цей квазі вид страхування здійснює невеличка купкастраховиків, яка «виграла» відповідні тендери в Укрзалізниці таавтоперевізників.

Показники розвиткуобов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті вУкраїні за останні роки свідчать про неефективність цього видустрахового захисту та його високу корумпованість. Зокрема, рівень виплатстановить не більше ніж 4%, що у 11 раз менше загальних показників по всімвидам страхування. Частка страхових виплат, компенсованих перестраховиками,становить 0,01%. При цьому на перестрахування направляється 12% надходженьстрахових платежів.

За експертними оцінках з 563,4 млн. грн. страховихплатежів з обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків натранспорті в Україні, отриманих за останні п’ять років, понад 450 млн. грн. або80% була направлена страховими компаніями до транспортних організацій у виглядіяк агентської винагороди, так і неофіційної допомоги.

У даний час не завжди в повномуобсязі та своєчасно здійснюється відшкодування пасажиру шкоди, заподіяної йомув процесі перевезення. Крім цього, є й проблеми, що стоять перед перевізниками,в тому числі - відсутність у перевізників необхідних коштів для відшкодуваннязаподіяної шкоди.

Фактично ризик відповідальності самогоперевізника трансформується в ризик самого пасажира, що довірив своє життя йздоров'я транспортному перевізникові при придбанні проїзного документа. Більшелогічним було б закріплення обов'язку перевізника страхувати своювідповідальність за життя й здоров'я при перевезені пасажирів всіма видамитранспорту, в т.ч. містах.  Зазначенапозиція знаходить своє підтвердження й у міжнародній практиці. Так, узакордонному законодавстві більш типовим є закріплення цивільно-правовоївідповідальності перевізника перед пасажирами, у зв'язку із чим перевізниковіставиться в обов'язок застрахувати таку відповідальність.

Законодавствопро страхування цивільної відповідальності перевізника перед пасажирами є вбагатьох країнах світу, у тому числі й у наших транспортнихпартнерів (Казахстан, Білорусь, Молдова, Киргизстан). Досвід цих країн показує,що запровадження цього видустрахування дає позитивний результат, як у плані забезпечення адекватної йсвоєчасної компенсації шкоди постраждалим пасажирам, так і в плані збереженняфінансової заможності перевізників.

Страхування цивільної відповідальностіперевізника орієнтовано на майнові інтереси, пов'язані з відповідальністюстрахувальника (транспортної компанії) за шкоду, заподіяну пасажирам,вантажовласникам і іншим третім особам (наприклад, вантажоодержувачам).

При страхуванні цивільної відповідальностіпотерпілим фізичним і юридичним особам виплачується грошове відшкодування всумах, які були стягнені за цивільним позовом на користь потерпілих у випадкузаподіяння їм каліцтва або смерті та/або загибелі або ушкодження їхнього майнав результаті страхового випадку.

 Пострадянське обов’язковестрахування від нещасних випадків пасажирів на транспорті за рахунок самихпасажирів серед країн бувшого СРСР залишається тільки в Україні. В Узбекистаніта Росії планується замінити цей вид на обов’язкове страхування цивільноївідповідальності перевізника.

Висновки

1. Існуючав Україні система обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспортісуперечить вітчизняному законодавству та міжнародній практиці, є суспільношкідливою, що не передбачає забезпечення страховим захистом пасажирів у містах і не забезпечує відповідного тагарантованого відшкодування шкоди, заподіяної при здійсненні перевезенніпасажирів.

2. Обов’язкове страхування цивільно-правовоївідповідальності перевізника перед пасажирами є більш ефективним механізмом,ніж існуюче обов’язкове особисте страхування пасажирів на транспорті.

 3. Длякомплексного реформування системи страхування на транспорті пропонуєтьсяпередбачити страховий захист життя і здоров'я пасажирів на рівні не менше ніж,наприклад, 500 тис. грн. У такій ситуації у перевізників виникне економічнанеобхідність мати депозит, або банківську гарантію або поліс страхування цивільно-правовоївідповідальності перед пасажирами для здійснення перевезень. У свою чергу, суспільствоотримає надійний і реальний інструмент соціального захисту громадян віднещасних випадків на транспорті.