Трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів.
Разом з цим, фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом).
Тобто, фермерське господарство може використовувати працю як своїх членів, так і найманих працівників. Оформлення трудових відносин з кожною із наведених категорій осіб має свої особливості, про які і буде далі йти мова.
Одразу зазначимо, що членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При цьому, особа має статус члена фермерського господарства, якщо відомості про неї як про члена містяться в установчому документі ФГ. Будь-які зміни у складі членів фермерського господарства тягнуть за собою внесення змін до його установчого документа.
Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП) передбачено, що особливості праці членів, зокрема фермерських господарств визначаються законодавством та їх статутами (абз. 2 ст. 3). Даній нормі кореспондує ч. 2 ст. 27 Закону України «Про фермерське господарство», за якою трудові відносини членів фермерського господарства регулюються Статутом.
Однак, окремі аспекти роботи все ж визначаються приписами КЗпП. Так, відповідно до законодавства України про працю членам фермерського господарства видаються трудові книжки, здійснюється їх ведення, створюються безпечні умови праці, забезпечується дотримання вимог техніки безпеки, виробничої гігієни та санітарії, пожежної безпеки. Більше того, у порядку, передбаченому законодавством про працю надаються гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, осіб з інвалідністю.
Що ж на рахунок заробітної плати? Згідно з Методичними рекомендаціями з організації та ведення бухгалтерського обліку в селянських (фермерських) господарствах, затвердженими наказом Мінагрополітики від 02.07.01 р. № 189 дохід господарства,визначений за видами діяльності та в цілому по господарству, зменшений на суму витрат за рахунок прибутку розподіляється між його членами пропорційно трудовому внеску кожного з них і використовується для визначення заробітку, утримань і відрахувань на соціальні заходи згідно з чинним законодавством.
Натомість, досить часто фермерські господарства визначають в статуті власний порядок розподілу прибутку між його членами. Наприклад, може бути встановлено, що прибуток фермерського господарства розподіляється за підсумками фінансового року не тільки з урахуванням трудового внеску членів фермерського господарства в його діяльність, але й пропорційно їх часткам у складеному капіталі господарства.
Тобто, заробітною платою членів фермерського господарства є саме той дохід, який вони отримують за результатами розподілу прибутку фермерського господарства.
І ще один нюанс: оскільки трудові договори з членами фермерського господарства не укладаються, на господарство не поширюється вимога законодавства про працю щодо повідомлення податкового органу про прийняття працівника на роботу.
Наймані працівники.
У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом). Залучення сімейним фермерським господарством інших громадян може здійснюватися виключно для виконання сезонних та окремих робіт, які безпосередньо пов’язані з діяльністю господарства і потребують спеціальних знань чи навичок.
В обох випадках з такими особами укладається трудовий договір (контракт) у письмовій формі, в якому визначаються строк договору, умови праці і відпочинку (тривалість робочого дня, вихідні дні, щорічна оплачувана відпустка, форми оплати праці та її розміри, харчування тощо), видається та ведеться трудова книжка.
Оскільки особливості трудової діяльності громадян, які працюють у фермерському господарстві за трудовим договором (контрактом) повністю регулюються законодавством про працю, вони можуть бути допущені до роботи лише після укладення трудового договору, оформленого наказом, та повідомлення податкового органу про прийняття працівника на роботу.
Розмір оплати праці і тривалість щорічної відпустки найманих працівників не повинні бути меншими за встановлений державою розмір мінімальної заробітної плати і передбачену тривалість щорічної відпустки. Нагадаємо, з 1 січня 2021 року мінімальна заробітна плата встановлена на рівні 6000 гривень.
А чи може фермерське господарство залучати до роботи громадян на підставі цивільно-правового договору? Стаття 24 Закону України «Про фермерське господарство» надає фермерському господарству право вступати в договірні відносини з будь-якими юридичними або фізичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Тобто, як і інші підприємства, фермерське господарство може наймати працівників за цивільно-правовими договорами. Але в такому випадку між сторонами виникають відносини підряду, які регулюються цивільним законодавством, а не законодавством про працю.
Варто зазначити, що як члени фермерського господарства, так і особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Згідно з ч. 3 ст. 34 Закону України «Про фермерське господарство» час роботи у фермерському господарстві членів господарства та осіб, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування.
Таким чином, діяльність фермерського господарства може бути організована як на основі праці його членів, так і шляхом залучення до роботи в ньому інших громадян. Але, слід пам’ятати, що відносини, які виникають у кожному із наведених випадків, мають свої особливості, що мають бути враховані в процесі їх оформлення.
