3 листопада 2015 року за рішенням Антимонопольного комітету України було ліквідовано Київське ТВ шляхом його приєднання до Київського обласного ТВ.
Рішення було початком змін та експериментом. Ключовою ціллю було на їх прикладі відтворити та випробувати майбутню модель системи органів Комітету.
На той час у членів Комітету не було сумнівів: «систему реформувати потрібно». Однак, жоден не знав точно відповіді на питання «як?». Київські міське та обласне ТВ АМКУ були підхожим та вигідним варіантом для іспиту одного з гатунків реформи: ліквідації та об’єднання в міжобласні.
Напевно кожен з нас, підіймаючи руку вгору, розраховував, що з цього голосування розпочне свій відлік історія успіху Київського ТВ. Розрахунок принад був очевидно природний і проблематично було знайти привід, щоб думати інакше.
До переваг Києва у порівнянні з іншими областями на той час сміливо можна було віднести наступне:
1. Головою Київського обласного ТВ був новопризначений близький друг Голови АМКУ Хмельницький Олексій. Тодішнє законодавство дозволяло обійти конкурсну процедуру, тому ми довірились вибору Голови, тим більш це було його повноваженнями за законом. Саме він і повинен був би очолити об’єднане ТВ, що знімало головне кадрове питання: «хто буде лідером проекту?»
2. Запланований переїзд ТВ після об’єднання до будівлі АМКУ значно полегшував логістику та комунікації у порівнянні з іншими ТВ – для спілкування з Головою потрібно було просто скористатись ліфтом.
3. Непозаочне систематичне спілкування співробітників ЦА АМКУ та Київського ТВ надавало останнім елітарну потенцію мати на постійній основі консультації, дискусії, інформаційний обмін між собою.
4. Фінансувати об’єднане ТВ планувалось на найвищому з тих, що можемо собі дозволити, рівні, щоб історія успіху не була зіпсована відсутністю грошей на папір.
Як наслідок, Київське обласне ТВ (об’єднане) з моменту його народження мало все те, чого трагічно не вистачало протягом останніх щонайменше трьох років іншим: підходи, методичну допомогу, індивідуальну підтримку з боку Голови АМКУ, гроші, консультації, навчання (у тому числі за кордоном) та ще багато чого.
Який був вислід? Як Київське обласне ТВ скористалось такими прерогативами? Та чи маємо ми сьогодні, зі сплином майже двох років, очікувану історію успіху?
Кожному з фактів про їх діяльність окремо можна знайти пояснення та виправдання:
- Факт: падіння більш ніж у п’ять разів майже всіх показників, у порівнянні з тими, що були до об’єднання.
Пояснення/виправдання: показники не є об’єктивним відображенням якості роботи ТВ.
- Факт: 10 місце в рейтингу, маючи все для того, щоб бути його лідером.
Пояснення/виправдання: складний регіон, який не вірно порівнювати з іншими;
- Факт: значна кількість співробітників з досвідом роботи (нарахувала 14) звільнилась.
Пояснення/виправдання: покинули непотрібних, хотіли нові обличчя.
- Факт: рішення про накладення штрафу за ненадання однієї сторінки статуту.
Пояснення/виправдання: за законом це порушення;
- Факт: за скасованими рішеннями мають одне з найнижчих місць в рейтингу.
Пояснення/виправдання: в Києві порушники мають більше спроможностей виграти суд.
- Факт: 15 місце в списку ТВ за здійсненими вагомими заходами.
Пояснення/виправдання: концентрувались на якості;
- Факт: в 20 разів у порівнянні з періодом до об’єднання зменшився економічний ефект від їх діяльності.
Пояснення/виправдання: раніше з ним маніпулювали.
- Факт: штраф 50 тис. грн. з посиланням у рішенні на те, що порушення виявлено вперше, при тому, що рік тому Київське міське тервідділення наклало штраф 700 тис. грн. на цього ж суб’єкта за аналогічне порушення.
Пояснення/виправдання: описались, підстави для такого штрафу були інші… Довго можна перелічувати. Кожен факт окремо можна пояснити, але всі у сукупності створюють загальну картину результатів експерименту.
Здогадуюсь, що саме це є причиною того, що досі не можу отримати, будучи членом Комітету, аналіз діяльності Київського міського та обласного ТВ до та після об’єднання, а також оцінку «пілоту».
Історія успіху з мінусом – не найкращий аргумент на користь ліквідації 17 ТВ, який, до того ж, боляче вдаряє по репутації.
Насправді, релевантним є інше - незручність перед самим собою. Потрібно замислитись та похитати свою впевненість у власному рішенні, розібратись у собі та справжній мотивації своїх дій, переосмислити та переробити заново обраний варіант…це беззаперечно складно, однак категорично надпотрібно.
Мені важко уявити, які будуть результати у інших шести міжобласних. Вони, на відміну від Києва, знаходяться на відстані сотень кілометрів від центрального апарату, не маючи при цьому нічого з того, що мало Київське обласне ТВ, коли проходило свій шлях реформування.
Більше 90% рішень АМКУ приймаються територіальними відділеннями при кількості людей близько 50% від кількості центрального апарату. Зазначене є беззаперечним свідченням того, що замислитись та розібратись все ж таки потрібно, бо рішення ми приймаємо не за самих себе, а за всю країну, і саме від нашого рішення залежить – чи буде в Україні працювати Антимонопольний комітет.
Заспокійливо лунає «зараз все дуже погано», але чесно відповісти: «гірше може бути, бо є куди гірше».
