Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" по ВАКС та по ВС

В чому різниця?

Останнім часом, активно обговорювалось рішення Касаційного кримінального суду Верховного Суду, в якому було надано тлумачення стандарту доведення вини «поза розумним сумнівом».

Трактування оціночних понять, якими переповнене наше кримінальне процесуальне законодавство, завжди викликає жваву дискусію. А тут ВС у своєму рішенні, надав ніби чітке визначення та формулювання такому важливому поняттю як «розумний сумнів».

Йдеться про судове рішення від 23 червня 2020 року, справа №159/3738/16-к, яким було встановлено:

"При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений статтею 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення."

Дане питання, насправді, є дуже важливим, оскільки різне трактування таких оціночних понять як, наприклад, «поза розумним сумнівом» або ж « за внутрішнім переконанням», призводить до зловживання при оцінці доказів сторін, для винесення необхідного рішення.  

В контексті викладеного, хочу звернути увагу на бачення стандарту «поза розумним сумнівом» очима ВАКС, яке було наведено в одному з поки не багатьох, звичайно, обвинувальних вироків.

І так, судове рішення (Вирок) від 15 червня 2020 року, справа № 991/492/19-к: http://reyestr.court.gov.ua/Review/89823388

«Зокрема, кримінальне процесуальне законодавство не закріплює чітких стандартів доказування, проте із положень чинного КПК України прослідковується їх зміст.

Так, із частини другої статті 17 КПК України вбачається стандарт доказування «поза розумним сумнівом», перед застосовуванням якого cуд вважає за необхідне зазначити, що не будь-який сумнів можна констатувати як розумний, існування сумнівів при прийнятті рішення є природним та не означає, що в разі наявності таких сумнівів рішення є неправильним. Поняття «поза розумним сумнівом» не тотожне поняттю «абсолютна впевненість», яке передбачає непохитність і відсутність будь-яких вагань».

Ось такі, різні бачення в суддів ВАКС і ВС на одні й ті самі правові категорії. І все б нічого, якби ці категорії не стосувались кримінального права та процесу, де головною має бути сталість та єдність судової практики.

Які висновки?

Те, що ВАКС діє «сам по собі» зі своїм баченням права, вже зрозуміло майже всім, хто мав справи з цим судом.

Правильне чи неправильне це бачення, як то кажуть, не нам судити. В адвокатів своя думка з цього приводу, а в  прокурорів САП своя. Зважаючи на уже наявні ухвалені вироки, які є обвинувальними, можна зрозуміти в кого яка.

Поки, прес-служба може говорити про те, що адвокати-захисники завжди незадоволені, коли рішення прийнято проти їх клієнта, в супереч їх позиції та будуть висловлюватись негативно проти роботу суду.

Та й прокурорів САП можна зрозуміти, поки все іде «за планом». Можна показати ефективну роботу, ось вам обвинувальні вироки як усі хотіли, ВАКС виправдовує своє створення і все таке. Звичайно, апеляційна палата, яка фактично знаходиться «під одним дахом» з судом першої інстанції з великою долею ймовірності залишить вироки в силі.

Але ж потрібно подумати й за майбутнє, що буде далі. Рішення апеляційної палати в касаційному порядку буде переглядатись Верховним Судом, а далі можливі звернення до ЄСПЛ. 

Тут можуть бути нюанси, адже, все таки питання «забезпечення сталості та єдності судової практики» відноситься до компетенції Верховного Суду. Чи забезпечує на даний час ВС таку сталість та єдність судової практики, це вже інше питання.

На останок, як бонус, тлумачення колегії ВАКС з того ж рішення суду, на поняття  оцінки доказів за «внутрішнім переконанням» судді.

 «Із статті 94 КПК України випливає стандарт «внутрішнього переконання», зміст якого зводиться до того, що суд повинен вільно оцінювати докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, на основі свого внутрішнього переконання, яке виникає не з вузької оцінки доказів, наданих сторонами, а з оцінки їх з урахуванням життєвого досвіду колегії суддів та всіх обставин справи».

Цікаво ж, правда, чим надалі буде керуватись ВАКС та що буде,  коли такі рішення розглядатимуться в касаційному порядку Верховним Судом або ж дійдуть до ЄСПЛ! Бо ж головне в «боротьбі з корупцією» не сам процес, а кінцевий результат.