Повага до інвестора: словом чи ділом?

Будь-який інвестор хоче правової визначеності щодо об’єкту свого права власності та процедур їх ефективного захисту державою, в тому числі, і судовою гілкою влади.

Під час роботи українсько-литовського економічного форуму президент України Володимир Зеленський вчора проголосив промову, яка містила сильні меседжі для іноземних інвесторів. 

«Ми поважаємо будь-якого інвестора, який працює у нас в країні. Це стосується всіх. В незалежності від сектору та напрямку бізнесу - починаючи від ресторанного і до сектору енергетики.  Я ще раз хочу підтвердити, що я і моя команда не буде робити жодних необдуманих а невиважених кроків, які б стосувалися ретроспективних змін в нашому законодавстві, які б погіршували умови для ведення бізнесу в країні. Ми очікуємо на значну активізацію інвестиційної діяльності і запрошуємо вас в Україну для того, щоб стати частиною нашого успіху».

Така активна позиція Президента з рекламування інвестиційного клімату України на різних міжнародних майданчиках цілком органічно поєднана, в тому числі, з останніми повідомленнями Уряду про наміри запустити приватизаційні процеси щодо декількох сотень державних підприємств.

Безперечно, висловлена Президентом країни підтримка майбутнім іноземним інвесторам, викличе в них зацікавленість. Але далі буде аналіз. Не слів, а реального інвестиційного клімату, реальних кейсів тих інвесторів, які вже ризикнули працювати в Україні. Реального стану захисту їх прав, в тому числі, судами. В тому числі, з урахуванням достатньо частої зміни політичних команд, які керують державою.

Звичайно, кому як не адвокатам, знати саме про негативний досвід іноземних інвесторів. Команда нашого адвокатського об’єднання також може навести приклади ситуацій, коли місцева влада замість підтримки підприємств з іноземними інвестиціями всіляко перешкоджає їх роботі. Замість розвитку бізнесу інвестору приходиться думати, як захистити себе. Але місцева влада в кожному регіоні може поводити себе по різному.

Найбільшими ж маркерами для потенційного інвестора стають кейси не місцевого, а державного значення, які реально відображають саме державну політику.

Як один з показових прикладів можна навести ситуацію з Укртелеком, навколо якого вже три роки точаться судові баталії. 

Позовні вимоги Фонду держмайна спрямовані на повернення пакету акцій у державну власніть, начебто через невиконання двох (!) з п’ятдесяти (!) умов приватизаційного договору купівлі-продажу. В термінології ж інвесторів цей процес має досить непривабливе визначення – «реприватизація» і є для них поганим сигналом щодо реального інвестиційного клімату.

Будь-який інвестор хоче правової визначеності щодо об’єкту свого права власності та процедур їх ефективного захисту державою, в тому числі, і судовою гілкою влади. Трирічний судовий марафон Укртелекому свідчить про відсутність такої визначеності та недостатності навіть у вищої судової інстанції волі поставити крапку в цій історії. 

Підстави позову Фонду теж викликають багато питань. Одним з двох порушень умов договору з боку інвестора, заявлених Фондом у позові, було невиконання   зобов’язання зі створення телекомунікаційної мережі спеціального призначення. Звучить серйозно. В той же час, з матеріалів справи та висновків Верховного суду випливає, що інвестор насправді повністю виконав відповідні, а держава в особі уповноважених органів навіть фактично вже користується цією телекомунікаційною мережею, однак відмовляється юридично оформити прийняття мережі в користування без будь-яких підстав.

Щодо начебто невиконання зобов’язань з інвестування, то під час розгляду справи інвестор надав суду ґрунтовні докази, в тому числі, аудиторські звіти, про інвестування за п’ять років більш ніж 800 мільйонів доларів США в розвиток компанії, яка стала показувати прибуток. В той же час, сфера телекомунікацій у всьому світі розвивається і йде вперед семимильними кроками. Використання Укртелекомом нових інноваційних технологій потребує подальшого інвестування значних коштів. 

Чи сприяють нескінчені судові процеси подальшому інвестуванню в Укртелеком? Питання риторичне і відповідь для усіх очевидна.

Отже швидке і остаточне вирішення справи Укртелекому необхідно державі для того, щоб зробити її позитивним сигналом для потенційних інвесторів та надати новий поштовх розвитку та інвестиціям у сфері телекомунікацій.