Доцільність розробки конвенції обговорюється в Раді Європи вже давно. На якому етапі знаходиться процес розробки сьогодні?
Розмови про необхідність розробки конвенції щодо прав адвокатів лунають в коридорах Ради Європи досить давно. Черговий раз питання актуалізовалося в 2018 році, коли з подачі української делегації, ПАСЄ рекомендувало Комітету Міністрів (КМ) Ради Європи (РЄ) розглянути можливість ухвалення такої конвенції.
КМ, в свою чергу, доручив Європейському Комітету з питань правового співробітництва вивчити доцільнсть розробки такої конвенції. Процес вивчення планується завершити в кінці 2020 року. Втім, наразі більшість країн виступає проти ухвалення конвенції зі згаданого питання, оскільки (сюрприз-сюрприз!) країни більше не вважають, що міжнародні угоди, що носять обов 'язковий характер дійсно -таки цей характер носять. Поясню. Конвенції зазвичай розробляються групою експертів за дорученням КМ. Припустимо, таку конвенцію про права адвокатів буде розроблено. Наступним кроком має стати ухвалення конвенції комітетом міністрів РЄ. Тут починається цікавина, а саме — ухвалення конвенції КМ не означає, що конвенція стає обов' язковою до виконання у всіх 47 країнах-членах РЄ. Це означає лише, що конвенція буде відкрита для підписання. Відкрита для підписання означає “у нас є конвенція, якщо хочете — можете підписати”. Не існує механізму, що змусив би хоч одну країну підписати хоч одну конвенцію. Ідемо далі. Конвенція стає обов' язковою не після її підписання, а після ратифікації парламентом. Ратифікація ж часто відбувається через значний час після підписання. Більше того, конвенція стане обов' язковою для виконання країнами, що її підписали та ратифікували, тільки коли таких країн стане, скажімо, 10 або інша кількість визначена КМ. Якщо КМ визначить, що конвенція вступає в силу після 10 ратифікацій, то, якщо 9 країн підпишуть на ратифікують, для цих 9-и конвенція не буде обов' язковою допоки 10 країна не зволіє підисати та ратифікувати.
Виникає цікаве запитання — скільки країн, які вже несуть на собі купу міжнародних зобов' язань, погодяться взяти на себе ще одну купку зобов' язань за ще однією конвенцією? Ще більш цікаве питання — скільки країн, де права адвокатів порушуються (як правило, державними органами), погодяться ратифікувати конвенцію про захист прав адвокатів і таким чином добровільно взяти на себе зобов'язання припинити порушення ? Відповідь на ці запитання є досить очевидною. А з огляду на те що, як ми пам' ятаємо, неможливо примусити когось підписати конвенцію, відповідь на питання щодо доцільності конвенції також є очевидною.
В той же час міжнародна адвокаться спільнота (International Bar Association та Council of Bars and Law Societies of Europe) гаряче підтримуює та активно лобіює ідею прийняття конвенції про права адвокатів. Втім, поки і адвокатська спільнота не спромоглася надати достатньо переконливих аргументів на користь конвенції та спростувати аргументи проти неї, наведені вище.
