Психологи, психотерапевти та психіатри України розпочали діалог

Психічного здоров'я в Україні не було. Була і є психіатрія, була і є психологія, психотерапія... Співіснували якось окремо. Але при цьому немає психічного здоров'я.

Традиційно, суспільство знає, що є такі психічні розлади і зберігається, в кращому випадку, обережне, а в гіршому, дискримінативне відношення до людей з такими розладами. Є розлад, є симптоми - йди до психіатра. При цьому, лягай в стаціонар, щоб тебе ніхто не бачив і не знав про тебе. Тому в Україні, як і в більшості пострадянських країн, 90% фінансування йшло саме на стаціонар. І саме тому, в Україні більше 75% людей з певними проблемами психічного здоров'я не мають доступу до допомоги, хоча потребують її. Така система допомоги не є "популярною". Адже більшість людей не має важких психічних розладів, чи немає розладів взагалі, натомість, більше 1/4 населення України потребує певних послуг щодо психічного здоров'я. Це не завжди має бути психіатричний стаціонар, хоча якісні психіатричні стаціонари дуже потрібні! Але іноді - консультація акредитованого психолога, або ж сеанс психотерапевта, який має спеціальну підготовку, чи навіть коротка розмова про своє психічне здоров'я з сімейним лікарем...

Система охорони психічного здоров'я ширша, ніж та, яка залишилася нам у спадок від СРСР. І ототожнювати психічне здоров'я з питаннями психіатрії - некоректно. Але конкретних кроків для наближення чинної системи до реалій сучасного світу досі не було. Найважливішим кроком було прийняття Концепції з розвитку системи охорони психічного здоров'я України у 2017 році. Цей документ заклав напрямок, складові якого необхідно ретельно впроваджувати.

Ще однією проблемою було і є відсутність діалогу між психіатрами, психологами, психотерапевтами, соціальними працівниками, сімейними лікарями та іншими фахівцями, які так чи інакше стикаються з питаннями психічного здоров'я людей, з якими працюють. Не було адекватної міжсекторальної платформи де б усі, хто працює на благо психічного здоров'я, могли б формувати бачення і завдання, які мають бути реалізовані у політиці з охорони психічного здоров'я. Платформи не було, або ж вона перетворювалась на лобіювання інтересів окремих організацій, а не інтересів всієї фахової спільноти. Ще одна проблема - такі платформи швидко поглиналися авторитетними психіатрами та, наприклад, ми, практичні психологи, з нашими проблемами залишались знову поза увагою.

Однак, останнього часу відбулися 2 важливі події, які надають оптимізму.

28 серпня проєкт "Психічне здоров'я для України" разом з Центром психічного здоров'я Міністерства охорони здоров'я України та Національною психологічною асоціацією ініціювали відкрите обговорення Концепції законопроекту, який має закласти фундамент реформи системи. Ще весною цього року була створена Коаліція з питань вдосконалення законодавства України в області психічного здоров'я. Тоді Коаліція складалась з 10 учасників, теперь в її складі понад 65 членів та 50 організацій. 28 серпня понад 30 представників різних організацій долучились до обговорення. Оскільки питання психічного здоров'я тісно пов'язане з правами людини, у обговоренні також приймали участь партнери Коаліції - представники Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

Експерти Коаліції записали роз'яснювальне відео щодо сучасних викликів та проблем:

Друга подія - 26 серпня, Міністерство охорони здоров'я України ініціювало обговорення проблем фінансування психіатричних закладів через те, що психіатричні лікарні чи не найбільше постраждали через недофінансування. Активну участь приймали представники Національної служби здоров'я України. Також, на цьому обговоренні знову було обговорено План заходів з реалізації Концепції з розвитку системи охорони психічного здоров'я. МОЗ має опікуватись психічним здоров'ям населення, відповідно, впроваджувати політику у цій сфері. Таку новацію встановила ще Уляна Супрун. Тож, це важливий крок, який, на щастя, має своє продовження. Однак, на обговоренні приймали участь переважно головні лікарі психіатричних лікарень, що викликало занепокоєння у інших фахівців, психологічних та психотерапевтичних асоціацій.

Але є великі сподівання, що цього разу проблеми психіатрії, які безумовно важливі, не поглинуть більш широкі та не менш важливі питання психічного здоров'я.