Законодавством передбачені випадки законної відмови надавача ПМД у підписанні декларації з пацієнтом та відмови лікаря надалі вести пацієнта.
З прийняттям Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування» від 19.10.2017 року (далі – Закон), в Україні почали діяти принципово нові правила взаємодії пацієнта з лікарем. Зокрема змінилися правила надання первинної медичної допомоги. Відтепер пацієнт має право обрати лікаря, якому він довіряє і в якого бажає обслуговуватись незалежно від свого місця проживання, підписавши з останнім декларацію. Проте, якщо з правами пацієнтів все зрозуміло завдяки роз’ясненням Міністерства охорони здоров’я, то з лікарями ПМД не все так однозначно.
В яких випадках надавач ПМД має право відмовити у прийнятті декларації.
Відповідно до ст. 9 Закону, надавачам медичних послуг забороняється відмовляти у прийнятті декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, та веденні пацієнта, зокрема, на підставі наявності у пацієнта хронічного захворювання, його віку, статі, соціального статусу, матеріального становища, зареєстрованого місця проживання тощо, крім випадків, передбачених законодавством.
Із аналізу діючого законодавства можна зробити висновок, що підставами для відмови у прийнятті декларації є випадки, коли:
1. Надавач ПМД не підключився до електронної системи охорони здоров’я. Пацієнт (його законний представник) має право обрати лікаря, який надає ПМД, з числа осіб, які уклали договір про медичне обслуговування населення з Національною службою здоров’я України (п. 1 ч. 2 Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, затвердженого Наказом МОЗ 19.03.2018 № 503. Далі – Порядок).
2. З декларацією звернувся іноземець або особа без громадянства, який/яка тимчасово перебуває на території України.
Згідно ст. 4 Закону, програма медичних гарантій розповсюджується на громадян, іноземців, осіб без громадянства, які постійно проживають на території України, та осіб, яких визнано біженцями або які потребують додаткового захисту. Іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, у межах програми медичних гарантій держава забезпечує оплату необхідних медичних послуг та лікарських засобів, пов’язаних з наданням екстреної медичної допомоги з подальшою компенсацією такими особами витрачених коштів в дохід держави.
3. Лікар набрав оптимальний обсяг практики ПМД, який, за загальним правилом, становить: одна тисяча вісімсот осіб на одного лікаря загальної практики - сімейного лікаря; дві тисячі осіб на одного лікаря-терапевта; дев’ятсот осіб на одного лікаря-педіатра. При цьому, обсяг практики може відрізнятися від оптимального залежно від соціально-демографічних, інфраструктурних та інших особливостей території, в межах якої мешкають особи, що належать до відповідної практики. Обсяг практики окремого лікаря зазначається в договорі про медичне обслуговування населення, укладеного між надавачем ПМД та НСЗУ.
Відповідно до п.2 ч. 2 Порядку, пацієнт має право обрати лікаря, який надає ПМД, за умови, що кількість пацієнтів, які вже обрали такого лікаря, не перевищує оптимальний обсяг практики.
В яких випадках лікар може відмовитися від пацієнта, з яким у нього підписана декларація.
Трапляються випадки, коли неадекватна поведінка пацієнта (прихід на прийом в стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння, ігнорування приписів лікаря тощо) змушує лікаря шукати шляхи припинення взаємовідносин «пацієнт-лікар».
Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу IV Порядку вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, затвердженого Наказом МОЗ від 19.03.2018 № 503 (далі – Порядок), підставою для припинення Декларації, окрім іншого, є подання заяви лікарем, який надає ПМД, про відмову від подальшого ведення пацієнта у зв’язку з тим, що пацієнт не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку надавача ПМД, за умови, що це не загрожуватиме життю і здоров’ю населення.
В даному випадку декларація припиняється через десть календарних днів з дати повідомлення надавачем ПМД пацієнта (його законного представника) про припинення такої декларації. Також надавач ПМД повинен протягом місяця з дати припинення декларації повідомити про це пацієнта (його законного представника) за допомогою бажаного зв’язку, зазначеного у Декларації такого пацієнта (п.п. 2, 5 Розділу IVПорядку).
Розглянемо більш детально порядок припинення декларації, укладеної між лікарем та пацієнтом:
1. Документально зафіксувати факт порушення правил внутрішнього розпорядку або невиконання медичних приписів.
Щоб мати можливість стверджувати, що пацієнт допустився порушення або невиконання чогось – необхідно:
По-перше, щоб сам пацієнт був поінфомований про свої обов’язки;
По-друге, щоб ці обов’язки були документално підтвердені.
Наприклад, якщо пацієнт з’явився на прийом до лікаря в стані алкогольного сп’яніння – то він порушує правила внутрішнього розпорядку тільки в тому разі, коли останні передбачають такий стан пацієнта як порушення.
Якщо пацієнт не прийшов на плановий прийом до лікаря або, наприклад, не зробив прописаних лікарем аналізів для уточнення діагнозу – то він порушує медичні приписи тільки тоді, коли обов’язок з’явитися або отримати результати аналізів прописаний в його медичній картці.
Сам факт порушення правил або невиконання приписів оформлюється за допомогою акта. Останній складається в довільній формі та підписується лікуючим лікарем та як мінімум двома свідками. Копію акта залиште в медичній картці пацієнта.
Відповідно до ст. 39-1 Основ законодавства України про охорону здоров’я, пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Оскільки дане право пацієнта кореспондується з обов’язком лікаря нерозголошувати інформацію, що стосується пацієнта – свідками краще запросити медичний персонал надавача ПМД.
2. Оформити заяву про відмову від подальшого ведення пацієнта.
Оскільки форма заяви нормативно не врегульована – вона оформлюється в довільній формі і подається керівнику медичного закладу. В додатках до заяви прикладіть оригінал акта, складеного за фактом порушення правил внутрішнього розпорядку або медичних приписів, а також копію медичної картки пацієнта з відповідними медичними приписами (у випадку порушення останніх).
Відповідно до п. 26 Порядку функціонування електронної системи охорони здоров’я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 411, зміни та доповнення до інформації, що міститься у центральній базі даних, здійснюється за заявою користувача. Якщо протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви розпорядник відповідного реєстру не відхилив таку заяву через наявність у ній помилок чи завідомо недостовірної інформації, до інформації у центральній базі даних вносяться відповідні зміни та доповнення.
Отже, отримавши заяву лікаря про відмову від подальшого ведення пацієнта, керівник закладу як представник надавача ПМД готує заяву про внесення змін до інформації, що міститься в центральній базі даних та подає її розпоряднику відповідного реєстру. Нагадаємо, на всі електронні документи, що вносяться до центральної бази даних, накладається електронний підпис автора або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до закону.
3. Повідомити пацієнта про припинення декларації.
Після того як розпорядник відповідного реєстру внесе інформацію щодо припинення декларації – надавач ПМД повинен повідомити пацієнта (його законного представника) про припинення такої декларації. Аби уникнути подальших непорозумінь, рекомендуємо повідомляти пацієнта за допомогою телефонного звязку і обов’язково поштовим відправленням, оформленим у вигляді цінного листа з описом вкладенння і повідомленням про вручення. Повідомлення необхідно відправляти на адресу пацієнта, що зазначена ним в декларації.
Декларація вважається припиненою через десять календарних днів, наступних за днем отримання смс-повідомлення від відділу поштового зв’яку провручення цінного листа пацієнту. Після цього, протягом місяця з дати отримання пацієнтом цінного листа, повторно сповістіть його повідомленням про припинення декларації.
Тож, правильне оформлення документів та дотримання процедури надасть змогу лікареві відмовитися від ведення пацієнта, поведінка якого не передбачає нічого доброго. Проте варто пам’ятати, що припинення Декларації з пацієнтом не є підставою для відмови у наданні медичної допомоги такому пацієнту, якщо він перебуває у невідкладному стані.
