Середа 3 червня 2015 року, це дата, яка може стати відчутним поштовхом у справі «екс-беркутівців». Адже саме завтра у приміщенні Святошинського районного суду Києва призначено черговий розгляд за обвинуваченням співробітників «Беркут» у розстрілі активісті
Середа 3 червня 2015 року, це дата, яка може стативідчутним поштовхом у справі «екс-беркутівців». Адже саме завтра у приміщенніСвятошинського районного суду Києва призначено черговий розгляд заобвинуваченням співробітників «Беркут» у розстрілі активістів Майдану у лютому2015 року, в якому буде формуватися склад присяжних засідателів.
Відверто кажучи, ми не плекаємо надії, що засідання буде легкимта обвинувачі без сперечань підуть назустріч у забезпеченні прозорості процесу.Оскільки попередній досвід розгляду справи показав, що існує чимало проблеморганізаційного характеру, що значною мірою ускладнювало розгляд справи. Тим неменш, є й деякі позитивні зрушення. Наприклад, позиція Державної судовоїадміністрації (ДСА), яка була висловлена 28 травня на прес-конференції заучастю представників захисту та потерпілих.
Зокрема, ДСА виступило за суттєве покращення організаційно-технічногозабезпечення розгляду, гласності та відкритості, запропонувавши під час судовихслухань використовувати два зали в приміщенні Святошинського районного суду.Один з них буде залою, де відбуватиметься безпосередньо процес за участю суддівта учасників, а в іншому залі будуть розміщуватися представники ЗМІ та вільніслухачі.
Крім того, ДСА пропонує, за умови ухвалення відповідногорішення головуючими суддями, проводити онлайн-трансляцію слухань, а також забезпечитиможливість допиту потерпілих та свідків в режимі відеоконференції, що дає надіюна більш ефективну роботу та дотримання розумних строків розгляду.
Сторона захисту та сторона обвинувачення (представникипотерпілих) підтримали ініціативу. До того ж, чинний Кримінально-процесуальнийкодекс України дозволяє застосовувати віддалений відео-зв’язок, тому подібнановела в законі ймовірно знизить емоційний градус під час судових слухань. Взагалі,очевидно, що онлайн-трансляція забезпечить можливість громадськості на власніочі оцінити рівень роботи Генеральної прокуратури. Адже навколо «беркутівців»останньою штучно створюється в інформаційному полі уявлення наче все очевидно,а винні в розстрілах встановлені та будуть покарані.
Однак, в першу чергу проблемні питання стосуються сутісправи, оскільки є показовим іспитом “нового” керівництва державного апарату. Суспільство з одного боку розуміє, щоГенеральна прокуратура виконує “політичне замовлення” викликане так званою “політичноюдоцільністю”. Тому першочергово ставиться завдання не розібратися в джерелахтрагедії, а надати можливість говорити про виконання політичних обіцянок грипіокремих політиків.
Також є цікавим те, що останнім часом навіть генеральнийпрокурор Віктор Шокін, м’яко кажучи, сумнівається в конструкції обвинувачення,яке представники прокуратури інкримінують співробітникам «Беркут». А це, середвсього іншого, вбивство людей, що загрожувало життю багатьох інших осіб, та щей за попередньою змовою.
Але слідчі не можуть вказати, кого саме з числа загиблихбуло вбито або поранено підозрюваними, слідство не наводить доказів чи взагаліпідозрювані зробили хоча б один постріл. Тобто підозра не містить головногопринципу кримінального права – індивідуалізації вини та покарання особи. Слідчіговорять про неіснуючу конструкцію обвинувачення. Вони кажуть про колективнувину, яка полягає, на думку органу досудового розслідування, лише в тому, щоПавло Аброськін та Сергій Зінченко входили до складу полку міліції особливогопризначення “Беркут”. Але така логіка не містить об’єктивної сторони складузлочину – дії винної особи та негативного наслідку. Тобто смерті особи від дійвинного. А відтак зрозуміло, що відсутність ознак складу злочину виключаютьзлочинну дію, тобто наявність злочину.
І нажаль, подібні методи роботи слідства для суспільстваматимуть трагічні наслідки, адже закріплюється прецедент залякування черезрепресивні дії слідчого апарату. Наприклад, нещодавно Шокін в інтерв’ю з СонеюКошкіною вказав, що обвинувачення за згаданою конструкцією може існуватиймовірно в умовах створення та діяльності злочинної організації, під якою розумієтьсястійке протиправне утворення направлене на ведення злочинної діяльності. Тим неменше, залишається загадкою у який спосіб пересічні співробітники міліції,діяльність яких покликано забезпечувати громадський порядок, «стали учасникамизлочинної організації, діяльність якої направлена на масові вбивства осіб».
Це та багато інших питань все ще залишаються безвідповідей. Але наша позиція була та є незмінною: ми не просто сподіваємось на виправдувальнийвирок, ми впевнені у ньому.
