Новий закон про судово-експертну діяльність

Приватні криміналістичні, судово-медичні та судово-психіатричні експертизи - переваги та ризики.

Нещодавно у Верховній Раді зареєстровано новий законопроект за авторством Кабінету Міністрів України "Про судово-експертну діяльність" (№ 6284).

Основною його новелою є те, що діяльність з проведення з проведення криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз зможуть здійснювати не лише державні установи, але й приватні суб'єкти господарювання.

Така ініціатива КМУ є довгоочікуваною та безумовно відповідає вимогам часу. Широковідомими фактом є те, що більшість спеціалізованих державних експертних установ перебувають під впливом правоохоронних органів. Як наслідок, при здійсненні кримінального (й не тільки кримінального) судочинства виникає суттєва проблема - експерт перебуває під службовим тиском, та не може вважатися незаангажованим.

Також передбачається:

- утворення архітектури самоврядування судових експертів певною мірою подібної до тієї, що існує в адвокатів;

- регламентуються порядок і стадії дисциплінарного провадження щодо експерта;

- посилення гарантій діяльності судового експерта (зокрема НСРД чи обшук щодо судового експерта можливий лише за ухвалою суду, постановленою за клопотанням Генерального прокурора, його заступників, прокурора Автономної Республіки Крим, області, міста Києва та міста Севастополя, аналогічні вимоги встановлюються й щодо повідомлення експерту про підозру).

Водночас законопроект містить і цілу низку спірних положень, зокрема:

· рецензія на висновок експерта не може бути використана в якості джерела доказів у будь-якому виді судочинства та не може слугувати підставою для підтвердження або спростування висновку експерта. Така ініціатива є передчасною, адже в певних випадках, за відсутності предмета експертизи, саме рецензія дозволяє спростувати завідомо необ'єктивний висновок;

· за відсутності методик експертного дослідження та відповідних судових експертів уповноваженим особою (органом) можуть залучатися як експерти інші фахівці (науковці) з відповідних галузей знань. Слід зазначити, що залучення "інших фахівців" як експертів, а тим більше - за відсутності методики проведення експертизи, й може призвести до ситуації на кшталт казусу "англійського експерта - знавця ходи" в широковідомій "справі Павла Шеремета";

· неможливість самостійного проведення експертизи у кримінальному провадженні за ініціативою потерпілого, цивільного позивача та відповідача (п. 21 ч. 1 ст. 1 проекту закону);

· законопроект детально регламентує порядок проведення окремих процесуальних та слідчих дій щодо експерта, що суперечить КПК України (адже саме цей закон регулює порядок здійснення кримінального провадження);

· дисциплінарне провадження стосовно приватних судових експертів здійснюватиметься кваліфікаційною комісією, створеною Міністерством юстиції України.

Слід відзначити, що держава зберігає за собою вельми потужні важелі впливу на приватних експертів, починаючи із дисциплінарного провадження комісією Мінюсту, закінчуючи підтвердженням права на здійснення судових експертиз, яке здійснюватиметься кожних п'ять років виключно в державних експертних установах.

За таких умов, законопроект хоча й містить вельми корисні ініціативи, потребує ґрунтовного обговорення як правничою, так й експертною спільнотою.