Новий законпроект про ГМО в Україні: що зміниться для продовольчої безпеки?

Аграрний комітет рекомендував Верховній Раді прийняти законопроект щодо державного регулювання генетично-інженерної діяльності

На сьогодні законодавство України у сфері поводження з ГМО є неповноцінним, відсутній комплексний та системний підхід до регулювання цієї сфери.

Недосконале правове регулювання щодо поводження з ГМО унеможливлює здійснення ефективного державного контролю за обігом генетично модифікованої продукції та створює передумови для нелегального використання незареєстрованої генетично модифікованої продукції в Україні.

Законодавство України, на жаль, є не лише застарілим та не містить дієвих механізмів регулювання у цій сфері, але й не відповідає зобов’язанням України, взятих на себе в рамках Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. В реагування на ситуацію що склалася ще в липні 2021 року було підготовлено проект Закону “Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за обігом генетично модифікованих організмів і генетично модифікованої продукції для забезпечення продовольчої безпеки” (реєстр. №5839). Законопроект розроблено з метою:

1) системного та комплексного перегляду наявного державного регулювання у сфері поводження з ГМО, а також здійснення державного контролю за обігом генетично модифікованої продукції;

2) виконання міжнародних зобов’язань України відповідно до статті 64 Угоди про асоціацію та створення в Україні однакового із ЄС регулювання шляхом імплементації у законодавство України відповідних актів ЄС.

З метою врахування зауважень Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України Комітет Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики, в якому я працюю, вирішив переглянути рішення від 9 грудня 2022 року та змінити ряд положень законопроекту до другого читання. Тому 21 березня 2023 року повторно розглянув на своєму засіданні, підготовлений до другого читання,  та рекомендував Верховній Раді прийняти його в цілому. 

Законопроект містив ряд недоліків які ми намагалися виправити, зокрема документом чітко не визначено, що належить до генетично модифікованих організмів, а визначення ГМО, наведене в тексті законопроєкту, не відповідало визначенню в ст. 2 Директиви 2001/18/ЄС. Законопроєкт не містив положень щодо обмеження чи заборони обігу ГМО при виявленні ризику завдання шкоди людському здоров’ю чи природі. Законопроект не містив заборони на вирощування на території України насіннєвого ГМО-матеріалу та не містив заборони на проведення будь-яких експериментів та дослідів щодо створення нових продуктів з ГМО. Напрацьовані пропозиції народних депутатів України стали результатом плідної співпраці з представниками галузевих асоціації. 

Комітетом було проведено 2 круглих столи з обговорення основних положень законопроекту та їх удосконалення. Відповідні зміни стосуються, зокрема: 

1) уточнення термінології та повноваження окремих органів щодо затвердження відповідних порядків та форм документів; 

2) доповнення нормами щодо доступності і відкритості інформації для громадськості; 

3) уточнення норм щодо відповідальності та провадженнях у справах про порушення законодавства у сфері поводження з ГМО; 

4) встановлення критеріїв оцінювання ризику ГМО для здоров’я людини та критеріїв оцінювання ризику ГМО для довкілля; 

5) встановлення заборони для певних ГМО-культур: повної заборони для обігу кукурудзи, заборони на вирощування цукрових буряків та ріпаку на 5 років, а також дозволу використання з моменту набуття Україною членства в ЄС лише тих ГМО, які дозволені в ЄС. 

Прийняття законопроекту стане першим кроком законодавчого врегулювання сфери ГМО відповідно до європейського законодавства та  дозволить досягти системної сумісності законодавства України із законодавством ЄС, що передбачено зобов’язаннями України в рамках Угоди про асоціацію.

В даному випадку говоримо про зміну державного регулювання в сфері поводження з ГМО, а не про перехід на щось нове. Документ є частиною зобов'язань, які держава брала на себе в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС як кандидат на вступ до Європейського Союзу.

В рамках євроінтеграції необхідно розглянути механізми реєстрації ГМО-джерел та порядку поводження, вимоги до маркування ГМО-продукції тощо. Будь-які зміни в регулюванні мають бути нотифіковані в СОТ – це правила в міжнародній торгівлі.

Щодо подальшої співпраці з країнами-партнерами, то все залежить від врегулювання цього питання відповідно до їх законодавства. Наприклад, в Китайській Народній Республіці допускаються ГМО в товарах рослинного походження.

Правила обігу та використання ГМО продуктів встановлюються законом і його підзаконними актами, які будуть вказувати на те, чи має бути реєстрація і які ГМО-джерела будуть зареєстровані, а які ні. Це означає, що держава зможе моніторити та бачити – що застосовується.

Також прийняття даного Законопроекту може вплинути на експорт товарів з України, тому що є держави, які ГМО-продукцію допускають, а є – які ні, тому в Україні пропонується допускати обіг ГМО-продуктів, у разі обов’язкової реєстрації ГМО-джерел. Але однозначно все залежить від виробника, який планує експортувати свою продукцію, та міжнародних договорів.