Діалог між бізнесом і владою. Нонсенс чи запорука успіху?
Про місцеві "особливості" ринку зовнішньої реклами в Україні.
Якось Ернест Хемінгуей сказав: «Більшість людей ніколи не чують один одного». Мабуть, саме в цьому висновку митця криється головна причина всіх людських непорозумінь і конфліктів. Можна говорити, а можна кричати, можна писати і стукати, та коли тебе слухають, але не чують – все буде марним.
«Нас не чують» – із такими словами часто виходять люди із владних кабінетів. «Нас не почули» – часто лунає після отримання чергової відповіді на запит до високопосадовців із боку громадськості. І мова йде зовсім не про вади слуху чиновників, а їхню здатність сприймати інформацію без вуалі приватного інтересу та ширми особистої вигоди.
Не так давно Асоціація операторів зовнішньої реклами України (далі – Асоціація) писала про «театри абсурду» у Дніпрі, коли оператори, які працюють у правових рамках, отримують припис на демонтаж, а одночасно, нікому не відомі фірми – «зелене світло» на встановлення конструкцій. Коли ж Асоціація написала лист із проханням дати пояснення такій конкретній ситуації, то отримала відповідь із перерахованими нормами Конституції України, Законів України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та «Про місцеве самоврядування в Україні». То невже для дніпрянських чиновників визначення, що таке регуляторний акт, є відповіддю на наше конкретне запитання? Невже відповідь на чіткий запит із зазначенням номерів рішень виконавчого комітету - це перелік повноважень виконавчих органів влади? Виявляється, так…
У Мелітополі оператори теж намагалися пояснити, що правила розміщення рекламних конструкцій прийняті з порушенням законодавства. Їх теж не почули. А після того, як вони виграли справу в суді, влада Мелітополя анулювала всі дозволи, які були прийняті на підставі тих правил, і демонтувала конструкції. Ось тільки така доля спіткала не всіх операторів, а лише тих, які подавали позов до суду. Решта операторів залишилися поза «гнівом».
Позовом до суду закінчилось спілкування операторів і з олександрійськими чиновниками (Кіровоградська обл.). Тут ключову роль відіграв «великий вседержитель міста», себто мер, якому не сподобалася реклама, оскільки вона йшла врозріз з ЙОГО політичною силою. У результаті таких «недочувань» були анульовані дозволи, а рекламні конструкції передані у власність міста.
Почують чи не почують, а в нашому випадку дадуть дозвіл чи не дадуть – головне хвилювання операторів Білої Церкви та Житомира.
У Білій Церкві місцева влада не подовжує дозволи, посилаючись на те, що не знає, як у місті розміщуватимуть зовнішню рекламу. А ось на пропозицію допомогти їй розібратися в цьому питанні в неї відразу «з’являються пробки у вухах». Тому замість того, щоб думати, як розвивати свій бізнес, підприємець змушений ходити колами за погоджувальними документами, адже дозволи видають на термін від декількох місяців до року.
Так, існує колізія між законом «Про рекламу», законом «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» і Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими Кабміном. Так, існує незліченна кількість норм і правил, затверджених ще тоді, коли єдиним рекламним носієм був щит. Так, це ідеальні умови для ручного управління. Та хіба не можна, до того (о прекрасного!) моменту законодавчого урегулювання всіх нюансів, просто дослухатися та ЧУТИ про потреби галузі ринку зовнішньої реклами? Чути, а не просто слухати. Адже якщо це вдалося одному, це до снаги і решті. Так, це вдалося Києву! Владі, бізнесу та громадськості в процесі довготривалого діалогу, узгодження інтересів і ризиків удалося дійти спільного консенсусу заради спільного блага. Тоді влада почула операторів і зараз не шкодує про це, – отриманий двосторонній кредит довіри виправдав себе! Відповідальний бізнес – завжди сусід порядної та доброчесної влади. Отже, приклад такий є, а вже слідувати йому чи ні – це вибір кожної окремої місцевої влади…
- Відповідальність батьків за шкоду, завдану дитиною: кейс наїзду на пішохода Артур Кір’яков вчора о 09:28
- Кібербезпека в руках людей: чому найслабша ланка – не код, а співробітник? Михайло Зборовський 02.05.2025 14:56
- "Дачна революція": Верховний Суд дозволив реєстрацію місця проживання у дачному будинку Арсен Маринушкін 02.05.2025 13:48
- Відповідальність батьків за тілесні ушкодження, завдані їхніми малолітніми дітьми Артур Кір’яков 02.05.2025 09:28
- Економіка агресора радує своїм падінням Володимир Горковенко 01.05.2025 20:07
- Пенсійна реформа 2025 року Андрій Павловський 01.05.2025 18:17
- Все про ПДВ: коротка інструкція від адвоката Сергій Пагер 01.05.2025 09:52
- Инструкция для семей: как проверить статус военного и оформить необходимые выплаты Віра Тарасенко 30.04.2025 23:25
- Схеми "золотих паспортів" у ЄС під забороною: удар по російських олігархах Володимир Горковенко 30.04.2025 23:08
- Захист прав національних спільнот – основний критерій вступу України в Європейський Союз Сергій Пєтков 30.04.2025 18:12
- Час убезпечувати тил Євген Магда 30.04.2025 15:36
- Шанс або вирок: як бути бізнесу в епоху цифрової трансформації Богдан Данилко 30.04.2025 15:16
- Звільнення багатодітних батьків від оподаткування на об’єкти житлової нерухомості Юрій Стеценко 30.04.2025 13:39
- Це не працює в B2B-маркетингу: як уникнути найпоширеніших помилок Алла Болоховська 30.04.2025 11:46
- Проєкт регулювання криптоактивів в UK Олександр Черних 30.04.2025 11:00
-
Сотні КАБів щодня, евакуації з області та весна. Як живуть прифронтові Суми і Сумщина
10054
-
Anti-age міфи: що насправді працює, а що — просто маркетинг
Життя 5986
-
Нерухомість генерала РФ Капашина передали в управління компанії українського ветерана
Бізнес 5615
-
Україна не допустить союзників Росії до відбудови. У "нейтральних" не буде пріоритету
Бізнес 4634
-
Україна та Ізраїль наново вчать світ, що мораль вимагає протистояти злу
Думка 4132