Захист прав національних спільнот – основний критерій вступу України в Європейський Союз

Три головні проблеми які заважають ефективному втіленню в життя принципів та гарантій стосовно прав національних меншин (спільнот).

Чому етнічне питання є основним критерієм вступу країни в ЄС? Спробуємо розібратись. Протягом історії Європа пережила сотні воєнних конфліктів пов’язаних з релігійними, міжконфесійними, етнічними, державними, династичними та іншими відмінностями між різними групами населення. Тільки минулого століття континентом прокотилось дві світові війни. Перша забарвлена кольорами національно-визвольних змагань та комуністичної революції, а друга геноцидом євреїв, циган та інших груп які відрізнялись від домінуючого прошарку.

Чи не найбільш кривавими діями став відомий кремлівський уряд, на совісті членів якого репресії, голодомори, депортації. В радянському союзі всіляко культивувалось зневажливе ставлення до всіх хто відрізнявся від домінуючого типу: радянської людини. Інші були приречені на тюрми, психіатричні лікарні, заслання.

В кінці століття світ жахнувся від етнічних чисток, що відбувались в колишній Югославії. Досі Сербія не може сподіватися на приєднання до Європейського союзу, поки статус Косово не буде визначений остаточно мирним шляхом. Про це заявив міністр закордонних справ Франції Бернар Кушнер в Бєлграді, де він перебуває з офіційним візитом: “Неможливо вступити в ЄС з етнічним конфліктом (у країні)“.

У Договорі про ЄС визначені загальні умови вступу: будь-яка європейська держава, що поважає цінності, на яких засновано ЄС, може подати заявку на вступ до Союзу. Європейських цінностей визначено шість: повага до гідності людини, свободи, демократії, рівності, верховенства права, прав людини та прав осіб, які належать до меншин.

Цінності Європейського Союзу є орієнтирами для політик і права ЄС і, відповідно, для формування критеріїв для країн, які прагнуть стати членами ЄС. Ці критерії були визначені на саміті Європейської Ради у Копенгагені у 1993 році, завдяки чому отримали назву Копенгагенських критеріїв. З того часу ЄС оцінює готовність країн-кандидатів за 3-ма групами критеріїв:

Перша – політичні критерії: стабільні інституції, які гарантують демократію, верховенство права, права людини та повагу до і захист прав меншин;

Друга – економічні критерії: функціонуюча ринкова економіка та здатність впоратись із конкуренцією та ринковими силами в ЄС;

Третя – нормативні, інституційні та адміністративні: приведення національного законодаства у відповідність до актуального права ЄС, інституційна та адміністративна спроможність забезпечувати ефективне виконання та застосування права ЄС, здатність брати на себе зобов’язання членства та ефективно їх реалізувати, у т.ч. дотримання цілей політичного, економічного та грошового союзу.

Очевидно, що ці три критерії тісно пов’язані між собою . Ще одним важливим політичним моментом є підтримка добросусідських двосторонніх відносин з сусідами України, які є членами ЄС: Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, а також Молдовою як країною-кандидатом на членство в ЄС. Також до уваги братиметься рівень підтримки громадянами України вступу в ЄС.

За переписом 2001 р. 22,2% громадян України – представники національних меншин (національних спільнот) та корінних народів. Національні меншини(національні спільноти)та корінні народи є одним з наріжних каменів державності, і водночас вони є містком, який поєднує Україну з іншими державами звідки в процесі історичного розвитку мігрували на українські терени. Наразі, в умовах повномасштабного військового вторгнення Росії 24 лютого 2022 року та її агресивну війну, яка триває, національні меншини (національні спільноти) та корінні народи України є найбільш вразливою частиною українського суспільства. В минулі століття вони зазнали неймовірного тиску та утисків з боку імперсько-комуністичного режиму, пережили голодомори, депортації, репресії за мовною, національною ознаками. Зараз терористичні угрупування рф захопили цілі райони компактного проживання кримських татар, болгар, греків, там точаться жорстокі бої.

Однак, незважаючи на перепони, Україна, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України, продовжує демократичні реформи і реформи у сфері верховенства права. За цей час українське суспільство стало більш згуртованим і націленим на перемогу у війні за реальну незалежність та подальший розвиток України як високорозвиненої демократичної європейської держави. В одному строю з українськими воїнами стоять їх брати по зброї: азербайджанці, білоруси, болгари, вірмени, грузини, представники інших національних спільнот, які захищають свою Вітчизну від підступного ворога.

В умовах війни в Україні 1 липня 2023 року набув чинності Закон “Про національні меншини (спільноти) України” (далі — Закон), яким було скасовано старий Закон “Про національні меншини в Україні”, прийнятий ще у 1992 році. Зміна законодавства в цій сфері є одним з 7 основних критеріїв вступу України до Європейського Союзу. На шляху євроінтеграції Україна зобов’язалася забезпечити європейські стандарти захисту прав національних спільнот, зокрема шляхом створення належних механізмів для їх реалізації, на що і спрямований новоприйнятий Закон.

Утім, у результаті його аналізу Європейська комісія "За демократію через право" (Венеційська комісія) оприлюднила свій висновок від 12 червня 2023 року, в якому висловила низку зауважень. На їх виконання у Верховній Раді України зареєстрували законопроєкт №9610 від 13 серпня 2023 року, щодо якого Венеційська комісія ухвалила новий висновок від 9 жовтня 2023 року, де констатувала врахування багатьох своїх рекомендацій.

Вбачається три головні проблеми які заважають ефективному втіленню в життя принципів та гарантій стосовно прав національних меншин (спільнот).

Перша це нестача державних коштів, відсутність державних програм з фінансування для реалізації конкретних програм з виховання талановитої молоді, забезпечення функціонування недільних шкіл етнічних громад, підтримка національних видів спорту, сприяння культурно-мистецькій діяльності творчих колективів і солістів національних спільнот. Так, зараз припинено фінансування майже всіх медійних проектів національних спільнот. Хоча вкрай необхідне державне щомісячне видання «Міжнаціональний діалог», який має видаватись мовами національних меншин (національних спільнот) та мовами корінних народів. Можна багато говорити про підтримку, а можна зробити одну справу - надати грантову допомогу держави абітурієнам які поступають на філологічні факультети з спеціалізацією - вивчення мов національних спільнот.

Друга проблема полягає в декларативності та колізійності українського законодавства. Гарні лозунги і ідеї не підкріплені конкретними нормами, які би зобов’язували їх виконувати та накладали стягнення на винних у невиконанні. Це стосується всіх сфер суспільного життя в яких беруть участь представники національних спільнот. Але особливо важливо це в правоохоронній сфері. Факт відсутності притягнення посадових осіб органів державної влади та пересічних громадян до відповідальності за дискримінацію, расизм, ксенофобію тощо не засвідчує про відсутність таких явищ, а вказує на те що в законодавстві норми матеріального та процесуального права прописані неналежним чином, а правоохоронні органи не фіксують або приховують такі явища.

Але мабуть головна проблема в цій сфері це те що називають «людським фактором». Звісно єдиного визначення поняття «людського фактора» немає, у багатьох галузях знань та сферах професійної діяльності є своя інтерпретація. Тут мається на увазі те соціальне явище яке десятиліттями плекалось керівництвом російської імперії та радянського союзу. Найбільш яскраво воно проявлене в тотальній ненависті сучасних росіян до всього іноземного, все те що стосується або походить від «нацменів» та «піндосів» викликає презирство, насмішки та відразу. Суспільства пострадянських країн, і Україна не виключення, заражені цією хворобою. Ще досі при владі перебувають колишні комуністи та комсомольці. І не кожен з таких чиновників має спроможність вичавити з себе глузливе ставлення до «дрібних і не вартих уваги питань» «маленьких людей». Найскладніше перемогти імперську заразу яка досі труїть душі людей, роз’їдає їх мозок.

Громадські організації національних меншин (спільнот) України на Форумі національних меншин (спільнот) України «Європейська перспектива, діалог, захист прав» (7 червня 2024 р. Київ, Україна) на конференції «Захист прав національних спільнот України в європейській перспективі» (10-11 липня 2024 р. Київ, Україна) наголосили, «що Україна продовжує робити суттєві кроки у напрямку забезпечення прав і свобод національних меншин (спільнот). Крім того, ми віримо, що глибока інтеграція з ЄС сприятиме подальшому демократичному розвитку прав людини, верховенства права, гуманітарних підходів і міжнародних відносин, зокрема захисту національних меншин (національних спільнот), як одного з ключових аспектів вступу до Європейського Союзу відповідно до Копенгагенських критеріїв. Ми рішуче закликаємо всіх лідерів держав-членів Європейського Союзу продовжувати підтримку України на її шляху до європейської інтеграції та закликаємо до ухвалення переговорної рамки та офіційного початку переговорів про вступ України до ЄС. Вступ України до Європейського Союзу та Організації Північноатлантичного договору – головне прагнення всіх національних спільнот України!».

Україна і український народ зробили свій цивілізаційний вибір. Разом з усім українським суспільством лідери національних меншин (національних спільнот) України та корінних народів спільно з народними депутатами України, Уповноваженим Верховної Ради з прав людини, експертами міжнародних та європейських фундацій, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, постійно працюють над вдосконаленням національного законодавства і практичних програм, які гарантують права та захист національних меншин (національних спільнот) в Україні та проводять активну роботу щодо реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору.