Час убезпечувати тил

Реалізація плану ReArm Europe потребує від ЄС якісно нових рішень

Наприкінці березня на засіданні Європейської Ради її учасники одноголосно схвалили план ReArm Europe, який передбачає виділення 800 мільярдів євро на посилення обороноздатності Європейського Союзу. Дискусія про стратегічну автономію ЄС вийшла на якісно новий рівень, і Україна як претендент на вступ до Євросоюзу не повинна залишатися осторонь.

На жаль, маємо констатувати, що країни ЄС практично згаяли час, який надала їм Україна своїм спротивом російській агресії. «Смаженим півнем» для Європейського Союзу став виступ віцепрезидента США Джей Ді Венса на Мюнхенській безпековій конференції. Країни Старого Світу останнім часом зіткнулися з необхідністю змінити підходи до функціонування власного оборонно-промислового комплексу та витрат на оборону. Власне, нічого дивного в цьому немає, адже адміністрація Трампа устами Джей Ді Венса та Піта Гегсета прямо заявила, що більше не несе відповідальності за європейську безпеку. Чи виведуть США свій військовий контингент з Європи – питання фінансової доцільності, проте зменшення активності Вашингтону у цьому питанні є очевидним.

Президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн наче пригадала часи, коли очолювала Міністерство оборони ФРН. Сума у 800 мільярдів євро, яку планують витратити на реалізацію цього плану, спричинила запаморочення від майбутніх успіхів, хоча ситуація поки далека від розподілу майбутніх асигнувань. Не секрет, що ОПК, з одного боку, може виступати доволі потужним фактором економічного зростання, з іншого – далеко не всі країни ЄС мають потужний оборонний компонент у власній промисловості. Тому обговорення перспектив приєднання Великої Британії до оборонних зусиль ЄС залишається актуальною.

Україні необхідно здійснити результативну спробу приєднатися до цього процесу. Наша держава зараз має не лише найбільш потужну в Європі армію, але і оборонно-промисловий комплекс, який не лише стрімко розвивається та демонструє спроможність до модернізації в умовах масштабних бойових дій. Втрата 20% території країни, безумовно, позначилася на ефективності української економіки, проте важко уявити іншу країну континенту, яка б в умовах, що склалися, продовжувала не лише чинити опір, але і продовжувала розвиток власного ОПК. Про це говорить не лише динаміка виробництва дронів, але і нарощування виробництва 155-міліметрових гаубиць «Богдана».

Чи є для України місце у спільних оборонних планах Європи? Наведу простий та показовий приклад: країни ЄС імпортували з РФ напівфабрикатів металургійного виробництва на 2,5 мільярди доларів протягом 2024 року. Ця категорія імпорту порівняно з 2021 роком скоротилася у 3,5 рази, проте кілька мільярдів євро потрапили до російської скарбниці. На що їх витратять в умовах широкомасштабної війни проти України? Голову даю на відсіч, що статті «забезпечення припинення вогню» не буде.

Натомість логічним виглядає створення режиму найбільшого сприяння для розвитку української промисловості, адже без неї уявити собі системне зростання обороноздатності складно. Наша держава у осяжній перспективі потребуватиме металургії та важкої промисловості, причому це можуть бути побудовані з нуля підприємства. Після завершення (чи навіть призупинення) бойових дій економічне зростання в Україні буде стрімким, про це дозволяють говорити масштаби нашої держави та її потенціал. Однак про перспективи інвестицій та передачі технологій з європейськими партнерами треба говорити вже сьогодні.

Україна повинна посідати більш активну позицію у питаннях практичної інтеграції з ЄС, пропонуючи перш за все напрями, де володіє ініціативою. Нам складно в умовах найбільшої в сучасному світі війни припинити бути найбіднішою країною континенту, але Україна має достатньо аргументів, аби наголосити: так буде не завжди!