Окремі аспекти юридичних підстав надурочних робіт

    Вітчизняне законодавство, охоплюючи різні за своєю суттю правові норми, водночас гарантує працедавцю різні за своїм змістом права, яким властивий майновий чи особистий немайновий характер. Виникає природне запитання: чи може вказана особа застосувати надурочні роботи при проведенні заходів, які є необхідними для виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення простою рухомого складу в пунктах відправлення? 

    Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)). 

    Правовий статус, який чинне законодавство суверенної України гарантує суб’єктам, які працюють за строковим чи безстроковим трудовим договором, охоплює різні права, окремі з яких за своєю суттю є соціально-економічними. Вказані можливості повинні забезпечити не тільки повну економічну свободу згаданих осіб, а й їх гідний розвиток, як свобідних особистостей.  

    Право на працю визнається одним з головних соціально-економічних прав. Така можливість отримала своє закріплення в ч. 1 ст. 43 Конституції України, а також в ч. 1 ст. 2 КЗпП України. 

    Чіткий та недвозначний зміст вищевказаної норми в частині встановлення юридичних фактів, за неодмінної наявності яких працедавець може залучати найманих працівників до робіт, що за своєю правовою суттю є надурочними, отримав належну конкретизацію у відповідних законах. Що це означає?  

    Одним з найвизначніших суб’єктів трудових правовідносин є працедавець. Зазначений учасник трудових правовідносин використовує найману працю, яка, будучи виконаною за трудовим договором вмілими та чесними особами, водночас приносить істотну користь Україні, що постає як правова держава, а також її народу, який стає згуртованим та порядним. 

   Вітчизняне законодавство гарантує працедавцю різні за своєю суттю права, яким в свою чергу властивий майновий або особистий немайновий характер.  Зокрема згідно з п. 4 ч. 3 ст. 62 КЗпП України така особа може застосувати  надурочні роботи під час проведення заходів, які в свою чергу є необхідними для виконання всіляких навантажувально-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів в пунктах відправлення та призначення.   

   Таким чином, вітчизняне законодавство дозволяє працедавцю вчиняти дії, які в свою чергу не суперечать правовим нормам та моральним імперативам. Зокрема вищенаведений учасник трудових правовідносин може застосувати надурочні роботи при проведенні заходів, які є необхідними для виконання всіляких вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення простою рухомого складу в пунктах відправлення, про що в свою чергу закріплено юридичним правилом, охопленим п. 4 ч. 3 ст. 62 КЗпП України.