Громадське лихо як одна з юридичних підстав надурочних робіт

    Вітчизняне законодавство, охоплюючи різні за своєю суттю правові норми, водночас гарантує працедавцю різні за своєю сутністю права, яким властивий майновий чи особистий немайновий характер. Виникає природне запитання: чи може вказана особа застосувати надурочні роботи при проведенні заходів, які є необхідними для відвернення громадського лиха? 

    Правове регулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпП України)). 

    Трудове законодавство, охоплюючи різні за своєю сутністю правові норми, гарантує найманим працівникам правовий статус, що, будучи багатогранним, закріплює структурні елементи, одними з яких є соціально-економічні права. Вказані можливості, отримавши належне закріплення у відповідних законах, повинні забезпечити повну економічну свободу тих або інших фізичних осіб, а також їх гідний розвиток, як вільних особистостей. 

    

    Одним з найвизначніших соціально-економічних прав є право на працю. Така можливість передбачена відповідними нормативно-правовими актами, зокрема ч. 1 ст. 43 Конституції України та ч. 1 ст. 2 КЗпП України. 

    Чіткий та недвозначний зміст вищезазначеної норми в частині з’ясування юридичних фактів, за неодмінної наявності яких працедавець може залучати найманих працівників до робіт, що за своєю правовою суттю є надурочними, конкретизується відпповідними законами. Як це розуміти?  

    Одним з найвизначніших суб’єктів трудових правовідносин є працедавець. Зазначений учасник трудових правовідносин використовує найману працю, яка, будучи виконана вмілими особами, працюючих за трудовим договором, водночас приносить істотну користь не лише незалежній та правовій Україні, а й її нескоримому і доброчесному народу. 

   Вітчизняне законодавство гарантує працедавцю різні за своєю суттю права, яким в свою чергу властивий майновий або особистий немайновий характер.  Зокрема згідно з п. 1 ч. 3 ст. 62 КЗпП України така особа може застосувати  надурочні роботи під час проведення заходів, які в свою чергу є необхідними для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії та негайного усунення їх наслідків. 

   Таким чином, вітчизняне законодавство дозволяє працедавцю вчиняти дії, які в свою чергу не суперечать юридичним нормам і моральним імперативам. Зокрема вищезазначений учасник трудових правовідносин може застосувати надурочні роботи при проведенні заходів, які є необхідними для відвернення громадського лиха, про що закріплено п. 1 ч. 3 ст. 62 КЗпП України.