Доцільність гарантування права на заповіт неповнолітнім особам

Правом на заповіт володіють окремі суб’єкти цивільно-правових відносин. Чи можуть вчиняти даний правочин неповнолітні фізичні особи?

   На моє глибоке переконання, згадані суб’єкти володіють правом на заповіт. Доцільність такої думки я спробую підтвердити за допомогою таких доводів.

    По-перше, неповнолітні фізичні особи мають достатню соціальну зрілість. Зокрема вказані суб’єкти правових відносин можуть брати самостійну участь в якісному житті громадського суспільства соціальної та правової України. Наприклад, зазначені особи, працюючи за трудовими договорами, створюють  певні блага, які за своєю сутністю мають майновий або немайновий характер. Така діяльність, не суперечачи правовим нормам та моральним імперативам, водночас є дуже корисною міжнародній спільноті та українському народу.

    По-друге, право на заповіт мають окремі учасники правових відносин. Зокрема відповідно до ч. 1 ст. 1234 ЦК України вчиняти вказаний правочин можуть тільки фізичні особи, що володіють повною цивільною дієздатністю. Така здатність виникає з обов’язковим настанням певних юридичних фактів. Вказане судження пояснюється тим, що відповідно до ч. 1 ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла свого повноліття. Однак не треба забувати про те, що надійним підґрунтям ймовірного надання певним суб’єктам правових відносин цієї здатності є й інші юридичні факти,  Зокрема у випадках, що отримали своє закріплення в чинному законодавстві, окремі фізичні особи, що не досягли повноліття, водночас можуть отримати повну цивільну дієздатність. Вичерпний перелік таких суб’єктів складають:

а). фізична особа, яка, не досягши повноліття, водночас зареєструвала шлюб (ч. 2 ст. 34 ЦК України);
б). фізична особа, яка, досягши шістнадцяти років, працює за трудовим договором (ч. 1 ст. 35 ЦК України);
в). фізична особа, яка, не досягши вісімнадцятирічного віку, записана татом або матір’ю дитини (ч. 1 ст. 35 ЦК України);
г). фізична особа, яка, досягши шістнадцяти років, бажає здійснювати підприємницьку діяльність (п. 1 ч. 3 ст. 35 ЦК України). Наприклад, 17-літня дівчина, вийшовши заміж, може скласти заповіт.

   По-третє, правовому статусу фізичних осіб, що, будучи неповнолітніми, водночас не мають повної цивільної дієздатності, властиві своєрідні ознаки. Зокрема п. 1 ч. 1 ст. 32 ЦК України закріплено безпосередню вказівку про те, що вказані учасники правових відносин можуть самостійно розпоряджатися окремим майном, а саме своїм заробітком, стипендією або іншими доходами. Звідси випливає, що фізичні особи, що перебувають у віці від 14 до 18 років, мають право на вчинення певних діянь, які не суперечать правовим нормам. Наприклад, 16-літній юнак, уклавши трудовий договір, може скласти заповіт, предметом якого є його основна заробітна плата.

    По-четверте, якщо фізичні особи, які не досягли вісімнадцятирічного віку, незалежно від наявності або відсутності в них повної цивільної дієздатності, не володітимуть правом на складення заповіту, то настануть певні наслідки. Тобто, такі учасники цивільно-правових відносин не зможуть розпорядитися тієї чи іншою частиною майна, що належить їм на праві приватної власності. Зокрема вищезгадані фізичні особи не матимуть права на складення заповіту. Наприклад, 16-літня дівчина, будучи суб’єктом підприємницької діяльності, не зможе заповітом однокімнатну квартиру та дачу, власником яких вона є. Окрім того, відсутність у фізичних осіб, які за своїм віком є неповнолітніми, права на складання заповіту можна трактувати як своєрідну дискримінацію. Зміст останньої буде полягати в тому, що, всупереч загальновідомому факту, що всі суб’єкти правових відносин мають рівнозначні юридичні можливості в якісній реалізації гарантованих їм прав, які в свою чергу за своєю сутністю є майновими або особистими немайновими. Вказана думка пояснюється тим, що одні особи зможуть скласти заповіт, а інші (наприклад, неповнолітні) – ні. Наприклад, 25-літня аспірантка буде мати юридичну можливість заповідати будь-яку частину того майна, яке в належить їй на праві приватної власності, зокрема житловий будинок, легковий автомобіль, цінні папери та стипендію, а 16-літній хлопець, який, уклавши безстроковий трудовий договір, працює, не матиме юридичної можливості заповідати окрему частину власного майна, наприклад, ту чи іншу частину отриманої ним заробітної плати.