Санкції. Персональний вимір

Знаєте, я люблю солодке, і шоколадні вироби Milka тривалий час була в топі наших сімейних пріоритетів. Проте після того, як НАЗК визнало компанію Mondelēz International міжнародним спонсором війни, ми перестали купувати ці солодощі. Можна знайти не гірші, правда ж.

Днями Financial Times написала про те, що австрійський Райффайзен Банк отримав майже половину свого прибутку від операцій у Росії. Раффайзен – потужна банківська група, з філіями в Європі, і вона не хоче залишати Росію. Питання навіть не у нейтралітеті австрійців, а у тому, що Раффайзен Банк у Росії підібрав чимало клієнтів з числа західних компаній, які обслуговувалися у інших західних банках.  Результат не забарився – за підсумками 9 місяців 2023 року фінансова установа заплатила у Росії понад 1 мільярд євро податків. Нескладно здогадатися, що ці гроші фінансують агресію Кремля проти України.

Я не пропоную виставити за двері з України всі західні банки, оскільки це матиме негативні наслідки для нашого і без того не надто сприятливого інвестиційного клімату. Моя пропозиція в іншому – ми маємо сформувати чіткий механізм санкцій, який буде зрозумілим всім – владам інших країн, бізнесу, пересічним громадянам. Він повинен, зокрема, включати прозору та зрозумілу процедуру їх оскарження.

Зверніть увагу – вже півтора місяці минуло з того часу, як НАЗК виключило угорський OTP банк з числа міжнародних спонсорів війни, проте Угорщина продовжує блокувати європейські фінанси, які мають бути спрямовані на допомогу Україні. Будапешт вимагає нових та нових гарантій. Хіба це не урок того, що санкції потрібно продумувати ДО запровадження, а не втілювати в життя за принципом «Хапай мішки – вокзал рушає»??? Успішним в сучасному світі буде виключно прозорий та зрозумілий інструмент, застосування якого буде адекватно сприйматися.