Відкритий лист Міністру МОНУ С.М.Шкарлету щодо реформування вищої школи України

Відкритий лист Міністру  МОНУ С.М.Шкарлету щодо реформування вищої школи України

Шановний Сергію Миколайовичу!

Пише Вам доктор технічних наук, професор Задорський Вільям Михайлович, який пропрацював рівно 50 років на одній кафедрі Українського державного хіміко- технологічного університету (УДХТУ) та за сумісництвом кілька років професором Дніпропетровського підрозділу Національної Академії Державного управління при Президентові України, журналіст, блогер,

Сьогодні я з власної ініціативи подав заяву про звільнення з УДХТУ за власним бажанням. Але це звернення - не скарга на адміністрацію університету, де пропрацював так довго і, на мою думку, досить успішно (про це говорить хоча б те, що ще за СРСР мене було нагороджено Орденом Знак Пошани). Навпаки, я щиро вдячний адміністрації УДХТУ за сприяння та допомогу при апробації та реалізації цілої низки конкретних проектів, які, на мою думку, виявилися успішними, і зараз не втратили своєї актуальності для реформування вищої школи України. Ці проекти розроблені не тільки мною, але й врахували позитивний досвід цілого ряду західних університетів, з яким я познайомився, працюючи протягом 15 років у наукових програмах НАТО експертом від нашої країни.

Отже, основні підсумки моєї діяльності у вищій школі, науці, промисловості, технологічному бізнесі, журналістиці:

1. Створення наступних наукових напрямів та шкіл (міжнародні симпозіуми, аспіранти та докторанти, монографії та наукові публікації, близько 500 патентів та винаходів, наукові програми НАТО та ін.):

- Сучасна техніка обробки капілярно – пористих тіл без використання енергоємних процесів вакуумування та високого тиску.
- використання резонансних явищ і нестаціонарних режимів для створення адаптивної гнучкої хімічної техніки,
- використання блочно - модульних підходів для створення багатономенклатурних хімічних виробництв,
- розвиток поєднаних реакційно – розділових процесів з використанням синергетичних ефектів їх взаємодії,
= Створення техніки для глибокого очищення газової та рідкої фаз від субмікронних частинок при отриманні речовин особливої ​​чистоти. 

2. Пропозиція наступної формули успіху у реалізації основного стратегічного завдання України – реалізація концепції сталого розвитку країни та технологічне перетворення її економіки шляхом комплексного вирішення екологічних, економічних та соціальних проблем за рахунок орієнтації на розвиток середнього та малого бізнесу, використання високого інноваційного потенціалу та ринкових механізмів господарювання на базі синергетичних підходів, системного аналізу, проектного менеджменту та сучасних інформаційних технологій.

3. Розробка та реалізація ефективної системи безперервної інженерної освіти, яка забезпечує підготовку фахівців, здатних реалізувати п.2. Все частіше доводиться чути про те, що реальний середній та малий бізнес без інноваційного наповнення є неефективним та не сприяє технологічному переозброєнню нашої економіки, що агонізує. За нинішнього динамічного розвитку світу часто засвоєння накопиченого раніше досвіду та знань стає майже марним у багатьох професійних галузях. Обсяг знань зараз такий, що засвоїти їх навіть частково вже неможливо, тим більше що кількість інформації, за деякими оцінками, збільшується кожні десять років удвічі. Аналіз ситуації показує, що зараз потрібно не стільки щось знати (бо більшість знань швидко забувається), скільки розуміти, що потрібно знати для вирішення того чи іншого завдання, вміти знаходити  рішення, використовуючи творчі здібності або вміння самостійного пошуку необхідної інформації використанням інформаційних технологій та набуття знань. Якщо раніше були потрібні кадри з міцними базовими знаннями, що лежали в основі навчання, для управління потужними промисловими підприємствами, то зараз для відновлення реальної економіки та забезпечення її подальшого сталого розвитку потрібні зовсім інші кадри, здатні виконувати найскладніші функції реіндустріалізації. Вперше чітко сформулювала вимоги до таких кадрів під час розставання з посадою Міністра МОНУ Л.Гриневич. Ключові компетентності та наскрізні вміння спеціаліста на її думку – це не тільки вільне володіння державною мовою, математичною, загальнокультурною, екологічною та економічною компетентностями, а й підприємливість, інноваційність, винахідливість, критичне та системне мислення, здатність до творчого підходу, ініціативність, уміння оцінювати ризики, А для підготовки таких фахівців відповідно до вимог синергетики та системного підходу потрібні зовсім інші методи роботи вищої школи.

4. Така досить ефективна система безперервної інженерної освіти успішно працювала кілька років в УДХТУ при підготовці інженерів – механіків,  була розроблена та реалізована мною шляхом організації ланцюжка авторських спецкурсів та пов'язаних з ними виробничих практик (Теорія технічних систем, оптимізація хімічної техніки, інноваційний інжиніринг, інженерно- технологічний бізнес). Докладніше про це можна прочитати в моїх численних статтях, наприклад, https://blog.liga.net/user/vzadorskiy/article/40654. На жаль, після реформування структури університету та процесу злиття – поглинання кафедр цієї системи зараз уже немає.

5. Загальновідомо, що успішна робота системи вищої освіти та підготовки фахівців, кваліфікація яких відповідає вимогам економіки країни, що розвивається, необхідна тісна синергетична взаємодія освіти, науки і підприємств реальної економіки. Це фактично реалізація такого популярного сьогодні у світі кластерного походу в технологічному бізнесі. Кафедрою УДХТУ, якою я тоді керував, цей принцип був реалізований створенням при кафедрі Мінхімпромом Галузевої науково-дослідної лабораторії реакторів та масообмінних апаратів (перейменованої пізніше на ГНДЛ гнучких автоматизованих виробничих систем),

6. З урахуванням ринкових механізмів роботи реальної економіки в УДХТУ був створений один із перших у країні студентський технологічний бізнес – інкубатор на тій же профілюючій кафедрі. Він успішно розвивався, щоб забезпечувати не тільки розвиток середнього та малого бізнесу, а й реальну участь студентів у перспективних інноваційних стартапах шляхом виконання реальних курсових та дипломних проектів. На жаль, через відсутність у ВНЗ стартового капіталу він пропрацював лише один рік.

7. Розвитком ідеї кластерного підходу до підготовки фахівців стала ідея подвійного диплома в інженерних вишах. Її ідея в тому, що в сьогоднішній ринковій економіці, з урахуванням необхідності розвитку середнього та малого бізнесу з інноваційним наповненням (інакше він просто не може бути ефективним), необхідності відродження зруйнованих війною та безгосподарністю підприємств реальної економіки, сучасний фахівець повинен шукати не лише хорошу теоретичну. підготовку, а й серйозну підготовку у сфері технологічного бізнесу. Ця підготовка не корелюється з прийнятою вищою школою традиційною підготовкою в галузі економіки, вона потребує знань зовсім інших дисциплін (таких, як системний аналіз, синергетика, інноваційно-інвестиційний та проектний маркетинг та менеджмент, методи пошуку інноваційних рішень та винахідництва та ін.) . У нас є досвід видачі вкладишів до звичайного диплома фахівця, що відображають його підготовку саме у цих “ринкових” напрямках. Зворотний зв'язок із випускниками показав, що роботодавці набагато охочіше приймають на роботу саме таких фахівців, навіть якщо вони отримали не вкладиш до диплому, а свідоцтво про додаткову освіту у бізнес-інкубаторі, школі творчого розвитку та навчання винахідництву і навіть тренінговому центрі.

На початку моєї інженерної діяльності мені довелося паралельно з основною роботою на одному з найбільших хімкомбінатів Казахстану керувати  кафедрою на заводі ВТНЗ – філії Карагандинського політехнічного інституту та переконатися в перспективності такого вирішення завдання (хоча б тому, що студентом був Нурсултан Назарбаєв – далеко не найгірший Президент колишніх країн Союзу).

8. В нинішніх реаліях - ринкових умовах роботи країни та тривалої війни особливого значення набуває використання сучасних інформаційних технологій в освіті. Нам вдалося створити два великі курси дистанційної освіти з Інженерно-технологічного бізнесу, де використати багато прикладів з діяльності згаданої Галузевої лабораторії, та теоретичні розробки, що увійшли в цілу низку моїх монографій, що вийшли в останні роки, а також  методику пошуку креативних рішень та винахідництва. Вимушені були також створити Електронну бібліотеку механіка у зв'язку з недостатнім розвитком в Україні видавництва науково-технічної літератури.

9. Досить серйозної роботи в плані використання ІТ-технологій та диджиталізації зажадало створення чи не першого в країні досить великого інформаційно-освітнього та розвиваючого порталу “Інноваційний інженерно – технологшичний бізнес (www.invest.ho.ua)”.  Створювали його у синергетичній співдружності спільно зі спеціалістами середнього та малого бізнесу та підприємцями, а також наукових підрозділів промислових підприємств. На порталі велика кількість матеріалів, затребуваних системою освіти для сучасної інженерної підготовки (теоретичні основи інноваційного інжинірингу та технологічного бізнесу, Ярмарок стартапів, підсайт Школи синергетичного винахідництва, бізнес-тренінги, коучинги, експертиза, аудит та ін. Все побудовано тільки на реальних розробках наших спеціалістів.

10. Сучасний технологічний бізнес в умовах ринкової економіки повинен бути інноваційним, інакше він не зможе бути таким, що розвивається, і успішним. У зв'язку з цим багато розділів даного порталу присвячені новій синергетичній методиці винахідництва, що заснована на використанні системного аналізу та синергетики систем, засобів та методів управління процесами на лімітуючих рівнях та забезпеченні їх компліментарності (якщо хочете, гармонізації). Нова методика використовує відомий системний аналіз, синергетику, логіку, діалектику, багато як традиційних так і нових, запропонованих нами, методів зовнішнього впливу. Значна увага приділяється характеристикам  системи, насамперед,  на її лімітуючих визначальних рівнях. В методиці запропоновані ще й засоби та методи використання всього цього для вирішення конкретних винахідницьких завдань на основі принципу відповідності (ми назвали його принципом компліментарності або гармонізації) зовнішніх впливів на рівнях системи, що лімітують, з урахуванням характеристик основних процесів на них. Сьогодні створенням і широким впровадженням у практику таких методик займається всі розвинуті країни. Наприклад, у США дедалі популярнішими стають винахідницькі школи синектики, у Китаї дедалі популярнішою стає програма “1000 талантів “, коли запрошуються найкращі вчені та винахідники всього світу навчати талановиту китайську молодь. Результати вже очевидні. Але ж, повірте, наші методики не гірші. Проте, поки що нам  не вдалося створити жодної  школи винахідників у вузах.

11. Наразі ми намагаємось у зв'язку з переходом на викладання українською мовою компенсувати обмежену кількість науково-технічної літератури та патентної інформації, необхідних для цього. Чомусь цьому питанню поки що не приділяють уваги фахівці. А шкода. У мене, як у багатьох інших фахівців, які працювали в колишньому Союзі, якось “підвисли” у загарбників мої кілька сотень російськомовних патентів, монографії та просто книги російською мовою, статті у російськомовних науково-технічних журналах, яких поки що явно недостатньо видають  у нашій країні на українській мові. Бачимо і намагаємося використати поки що один вихід – оцифровку всієї цієї літератури і використання  онлайнових перекладачів, що зберігають структуру перекладених матеріалів. Результати обнадіюють.

Чому я все це пишу Вам, пане міністре? Мені не хочеться, йдучи з університету, нести з собою навіть те, що можна використати для розвитку країни та  при реформуванні її вищої школи. Впевнений, сьогодні потрібно займатися не перевіркою інтелектуального рівня молоді, а розробкою  методик навчання творчості та розвитку мислення молоді. Тут могли б допомогти багато вчених і фахівців, які досягли пенсійного віку, звикли перебувати в постійному творчому процесі і раптом стали непотрібними тим, кого вони нещодавно навчили і виховали. Лікарі відзначають, що багато хто з них залишає нас не від хвороб і старості, а від неробства. Може, передчасним є прийнятий у багатьох вишах курс на омолодження штатів. Вже сьогодні багато "омолодшених" профільних кафедр заповнені викладачами - молодими фахівцями, які ледь закінчили освіту і жодного дня не пропрацювали на реальному виробництві. Може час замість концепції “омолодження штатів” використати  концепцію “наступності  (“преемственности” на російскій)  поколінь”. Тоді й випускники будуть більш професійнішими та наукові школи не зникнуть.

З повагою,  Д.т.н., професор   В.М.Задорський