Відповідність як основа для ефективного функціонування освітніх закладів в сучасних умовах

Перед українським суспільством стоїть глобальне питання, чи спроможні ми відмежуватись від радянського минулого щоб творити європейське майбутнє.

Російсько-українська війна – глобальний виклик для української держави. Перед українським суспільством стоїть глобальне питання, чи спроможні ми відмежуватись від радянського минулого, щоб творити європейське майбутнє. Це стосується всіх сторін державного будівництва, всіх соціально-економічних відносин.

Вищі навчальні заклади під час кризи мають стати флагманами розвитку інноваційних технологій, та системних рішень. Науковий, педагогічний, технічний, спортивний, культурний потенціал, який десятиліттями накопичувався в університетах, інститутах, академіях, коледжах має бути базою для формування соціально-економічного простору країни.

Однак досі залишаються невирішеними питання правового, кадрового, інформаційного та фінансового забезпечення освітньої діяльності. Вражає рівень некомпетентності керівництва окремих вищих навчальних закладів, очільники, яких не маючи ані наукового ступеня, ані досвіду роботи на наукових та педагогічних посадах, оточують себе такими ж фахівцями, які взагалі не бажають займатись освітньою діяльністю: розробляти методичні посібники, проводити лекційні та семінарські заняття, організовувати наукові заходи, а лише здійснюють керівництво.

До того ж головною метою таких структур є отримання надвисокої заробітної платні, а в умовах війни ухилення від служби у Збройних Силах України та продаж ліцензованих місць особам, які ухиляються від служби.

В умовах війни потрібно оптимізувати зусилля в напряму підвищення ефективності діяльності всіх складових освітнього процесу, спрямованих на отримання бажаного і такого необхідного високого результату.

Фахівець після навчання в вищому закладі повинен мати всі компетенції та практичні навички, щоб після призначення на посаду відразу виконувати покладені завдання на належному рівні, ба більше донести до співробітників нові передові знання.

В цьому контексті слід наголосити, що такий рівень підготовки можна отримати тільки під час стаціонарного, денного навчання. Звісно, за сучасного стану, з використанням сучасних засобів дистанційного спілкування. Кафедра у вищому навчальному закладі як провідний суб’єкт підготовки фахівців повинна бути очолена доктором відповідних наук.

На жаль, в деяких навчальних закладах є кафедри, які очолюють фахівці без відповідної підготовки, засвідченої атестаційними комісіями державного рівня інколи, приміром, кафедру психології очолює кандидат політологічних наук, а кафедру психології – кандидат політологічних наук. Викликає здивування коли це відбувається в одному закладі.

Відповідно, лекції мають читати лише професори, семінарські заняття вести доценти, а практичні заняття вести асистенти, які мають науковий ступінь. При кожній кафедрі повинна діяти наукова лабораторія, в якій вивчається науково-дослідна тема з державною реєстрацією. За таких підходів кожен вищий навчальний заклад і його випускники відповідатимуть визначеному нормативними актами рівня.