"Так звані інвестиції"?

У своєму інтерв’ю українським телеканалам у п’ятницю, 27 лютого Арсеній Яценюк заявив, що після отримання коштів від МВФ "підуть так звані інвестиційні гроші".

У своєму інтерв’ю українським телеканалам у п’ятницю, 27 лютого Арсеній Яценюк заявив, що після отримання коштів від МВФ «підуть так звані інвестиційні гроші». Разом з тим очільник Уряду зізнався, що з 25 мільярдів доларів США допомоги лише 3,5 мільярда будуть спрямовані на модернізацію української ГТС, інші – на погашення зовнішніх зобов’язань та в золотовалютні резерви Національного банку України.

Тож прем’єр має рацію: це справді «так звані» інвестиції, бо кредити задля погашення попередніх не створять нових можливостей для того, щоб з’явились власні кошти на погашення зобов’язань. Ці кошти можуть з’явитись лише з росту економіки, розвитку виробництва. Насправді ж у країні сьогодні вкрай не вистачає інвестиційних ресурсів для подолання негативних трендів економічного розвитку.

Уряд займається гасінням пожеж та не створює реальні стимули, щоб у інвесторів з’явилась впевненість в отриманні прибутку навіть в короткостроковій перспективі.

Державна підтримка інвестиційних проектів здійснюється за надскладною та непрозорою процедурою, тому ці кошти не дають очікуваного мультиплікатора в економіці. Так, кількість проектів в масштабах держави є мізерною. Відповідно до витягу з Державного реєстру інвестиційних проектів та проектних (інвестиційних) пропозицій таких проектів (пропозицій) зареєстровано за період з 2012 по 2014 рік лише 45. І лише один проект у пріоритетній галузі економіки. А скільки проектів отримало підтримку? На це питання офіційні ресурси органів держвлади відповідь не дають. Бо реєстрація інвестпроектів означає, що вони отримали позитивну оцінку економічної ефективності. Проте це не є гарантією, що вони отримали чи колись отримають кошти з Держбюджету чи держгарантії. Більше того, за законодавством існують різні процедури і порядки для отримання держпідтримки – чи то для держгарантій, чи то для інвестиційних проектів в пріоритетних галузях економіки, чи то для державно-приватного партнерства. Така різнопланова політика свідчить про складність механізму управління інвестиційною діяльністю, неузгодженість дій суб’єктів, що її формують, неможливість її здійснювати цілеспрямовано, комплексно та ефективно, проводити загальний моніторинг та аналіз ефективності наданої державної підтримки. В кінцевому рахунку це призводить до неефективного витрачання бюджетних коштів. Виникає питання, навіщо тоді існує такий складний механізм, який передбачає оцінку, реєстрацію, а відбір та фінансування – «можливо потім і зовсім не факт»?

А що для сприяння інвестиційній діяльності робить Уряд? Він схвалює на своєму засіданні (26.02.2015) законопроект Про внесення змін до Бюджетного кодексу, що стосуються інвестиційних проектів (вже зареєстровано у Верховній Раді України за реєстраційним номером 2258 від 27.02.2015. Мінекономрозвитку на сайті заявляє, що законопроект «направлений на подолання кількох проблем: по-перше, поганого планування й непрозорості процесу відбору проектів, які фінансуються за рахунок капітальних вкладень; по-друге, розподілу бюджетних коштів у ручному режимі «за домовленістю»; по-третє, фрагментарного й нестабільного фінансування». Цією заявою підтверджується вищесказане. І дійсно, якби ці проблеми були подолані, можливо б державні інвестиції стали реальним плечем для приватних.

Разом з тим що це за законопроект №2258? Які реальні стимули він запроваджує та як спрощує процедури? Відповідь – ніяк. Більше того, це проект майже є «братом-близнюком» відхиленого 12.02.2015 Верховною Радою України урядового законопроекту «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо державних капітальних вкладень» №1537 від 22.12.2014. Попередній, як і новий, по суті, не запроваджує ефективних механізмів усунення основних вад системи планування і використання державних капітальних вкладень та не створює реальних можливостей для державної підтримки розвитку. Окрім лише одного – за яким інвестиційні проекти здійснюватимуться при умові забезпечення в повному обсязі реалізації раніше розпочатих проектів. Так, це справді гарантія для фінансування старих проектів, проте не передбачено стимулів для надходження нових?

Уряд пропонує «усунення бюрократичних процедур шляхом відміни обов’язкової реєстрації інвестиційних проектів». Водночас законопроектом передбачено звільнення від реєстрації лише державних інвестиційних проектів, що передбачають інвестування державних коштів в об’єкти державної власності. Тобто процедуру начебто спрощено, але по факту Уряд пропонує запровадити новий, додатковий, механізм для державної підтримки державних інвестиційних проектів. При чому з іншими інвестпроектами залишається та ж ситуація. До речі, цей законопроект завтра буде розглядати Верховна Рада України. Зважаючи на скорочену процедуру прийняття законів, що останнім часом відбувається в парламенті, велика ймовірність, що його все-таки приймуть.

Таке псевдопокращення, на наш погляд, може призвести лише до псевдозростання. І доки не буде створено сприятливих умов для інвестицій в Україні, заява Прем’єр-міністра України про те, що 2016 рік стане роком стабілізації, видається ще більш нереальною. Без реальних інструментів залучення інвестицій розраховувати на їх притік в Україну найближчим часом марно. Навіть якщо будуть створені сприятливі умови для покращення інвестиційного клімату та закінчаться бойові дії. Тому Уряду слід вже сьогодні звернути увагу не тільки на необхідність проведення горизонтальних реформ, які хоч і є необхідними, та все ж недостатніми для зростання притоку інвестицій. Це відбудеться лише за умови, коли держава змінить свою роль «невтручання» в інвестиційну діяльність на роль активного гравця, який не тільки створює умови, а й вкладає кошти, отримує від цього прибутки, а тому й зацікавлений в ефективності своєї діяльності. Тому першочерговим має стати вдосконалення механізму державного інвестування та підтримки інвестиційної діяльності. Має бути створена єдина процедура відбору, оцінки та реєстрації інвестиційних проектів - проста, швидка, зрозуміла і мало витратна. Також слід змінити критерії та вимоги для цих проектів. Ключовими мають стати довгострокові гарантії фінансування, а отже, і спільної, разом з партнерами реалізації інвестиційних проектів.