Навіщо державі ваш кінцевий бенефіціар?

Протягом останнього десятиліття Україна – один зі світових лідерів у питанні випрозорення бенефіціарноївласності. 2017 року країна отримала нагороду від Ініціативи EITI (The Extractive Industries Transparency Initiative ) як найпрогресивніша країна у відкритті бенефіціарних власників компаній і розробки законодавства у цій сфері. Іціатива EITI –це незалежний і добровільно підтримуваний на міжнародному рівні стандарт, який впроваджується у 52 країнах світу та включає такі передові країни як: США, Норвегія, Велика Британія, Німеччина. Він передбачає забезпечення прозорості в управлінні природними ресурсами країни і розкриття державних доходів від видобувного сектора, у першу чергу для компаній нафтогазового, а також вугільного та залізорудного секторів.

У 2019 році Уряд у програмному документі Reforms inUkraine2016-2019: Irreversibilityof Changes зазначив: "наразі здійснюються заходи щодо оновлення програмного забезпечення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з метою забезпечення можливості отримання структурованої інформації про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи та пошуку взаємозв’язків між юридичними особами та їхніми засновниками (учасниками), кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами), керівниками юридичних осіб, візуалізацію всіх прямих та непрямих зв’язків, що також дозволить забезпечити інтеграцію з Глобальним реєстром бенефіціарних власників OpenOwnership. Технічний адміністратор реєстру працює над впровадженням стандартів даних про бенефіціарне право власності. Українські органи влади у співпраці з громадянським суспільством та міжнародними експертами також працюють над розробкою концепції перевірки інформації про кінцевих бенефіціарів.  Такої практики немає в більшості країн світу".

На підтвердження цього курсу в грудні 2019 рокуВерховною Радою був прийнятий Закон №361-ІХ від 06.12.2021, який передбачав ряд змін у тому, як суб'єкти господарювання мають передавати державі інформацію протих осіб, які здійснюють вирішальний вплив на їхнюдіяльність. 

Закон передбачив, серед іншого, зобов'язання всіх (за незначним виключенням) юридичних осіб внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформацію про їх кінцевих бенефіціарних власників чи відсутність таких, підтримувати інформацію про їх кінцевих бенефіціарних власників і структуру власності в актуальному стані, оновлювати її та повідомляти державного реєстратора про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення, та подавати державному реєстратору документи, що підтверджують ці зміни. Закон також зобов'язав щорічно повідомляти державного реєстратора про відсутність зміни у структурі власності та інформації про КБВ юридичної особи, якщо такі зміни відсутні.

Європарламент 11 лютого цього року затвердив звіт про імплементацію Україною Угоди про Асоціацію Україна-ЄС, де в пункті 43 зазначив: "Європарламент вітає прийняття в грудні 2019 року нового закону про боротьбу з відмиванням грошей, який посилив прозорість структур власності бізнесу в Україні та є значним удосконаленням відповідної законодавчої бази". 

Маючи беззаперечно прогресивні норми в Законі 361-ІХ,держава разом з тим зіткнулася з певними труднощами на етапі їх реалізації. Закон передбачав, що юридичні особи, які були зареєстровані до набрання ним чинності, повинні були подати інформацію до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань протягом трьох місяців з дня набрання чинності нормативно-правовим актом, яким буде затверджена форма та зміст структури власності. На практиці виконати цю вимогу виявилося неможливо, тому що на дату набрання чинності Законом 361-ІХ в реєстрі було більше 1 млн юридичних осіб, але за 3 місяці, відведені Законом, пропускна здатність системи реєстрації (зважаючи на відсутність можливості подати документи електронно через необхідність надання нотаріально засвідчених копій документів, що посвідчують особу КБВ)  дозволила подати відомості  лише 171 333 юрособі. Що фактично означало, що більше 800 тисяч суб'єктів господарювання не виконали вимогу Закону, та мали б нести відповідальність за пропуск строків на внесення відомостей до реєстру. Крім того, суб'єкти господарювання були вимушені оплачувати виготовлення нотаріальних копій, що покладало на підзвітних осіб додатковий фінансовий тягар. Ця ситуація породила величезну суспільну напругу. 

Аби її зняти,  проект вносить зміни в порядок подання інформації до реєстру: у тих випадках, коли держава вже володіє даними, копії документів, які посвідчують особу кінцевого бенефіціарного власника, не потрібно буде подавати взагалі, а в тих випадках, де подання копій все ж неможливо уникнути, держава надасть можливість підтвердити справжність копії шляхом накладення електронного цифрового підпису. Крім того, врахувавши попередній досвід, законопроектом збільшується строк подання інформації. 

Іншою проблемою став низький рівень розуміння юридичними особами суті поняття бенефіціарної власності.Програма Європейського Союзу та Ради Європи "Партнерство заради належного врядування" у технічному звіті від січня 2021 року зазначила, що з точки зору відповідності вимогам FATF та очікуваної відповідності положенням Рекомендації FATF №8, була виявленаневирішена проблеми, а саме: попри твердження FATF про те, що підвищення обізнаності, інформаційно-роз’яснювальна робота, консультації з неприбутковими організаціями мають вирішальне значення для зменшення ризиків використання їх у цілях відмивання коштів, ці ефективні види заходів зі зменшення ризику залишаються поза сферою офіційного розгляду уряду. 

Відсутність належної реакції Уряду на цю виявленупрограмою проблему вилилася у те, що не розуміючи, як правильно визначати своїх КБВ, не розуміючи до кінця мети збору цієї інформації про громадський сектор, 01 жовтня 2021 року 219 об’єднань громадянського суспільства опублікувалиспільну заяву щодо визначення та державної реєстрації кінцевих бенефіціарних власників громадських організацій, яка містила скаргу на поточну ситуацію та зазначала, що держава порушує свої міжнародні зобов'язання та створює умови, які роблять завідомо неможливим виконання її вимог з одночасним суттєвим рівнем фінансових санкцій за таке невиконання.

Аби виправити цей недолік, законопроект передбачає запровадження обов'язкового роз'яснення з боку держави того, як визначати КБВ (передбачається, що методологія на конкретних прикладах роз'яснюватиме, хто справляє вирішальний вплив при тій чи іншій ситуації участі у юридичній особі). При цьому проект передбачає, що подану інформацію про свого КБВ можна буде виправити, якщо після опублікування методологічних роз'яснень стане зрозуміло, що особа помилково невірно визначила свого КБВ. При цьому строк на таке виправлення разово збільшено до трьох місяців.

В Раді зареєстровані інші проекти – 6131, 6131-1, 6131-2, які у різних варіаціях звільняють певні категорії осіб від обов'язку розкрити інформацію про КБВ. Проект 6320 покликаний зняти напругу, яка виникла серед представників громадянського суспільства, інших юридичних осіб, але зберігає при цьому норми щодо обов'язкової подачі інформації про КБВ. Ці дані важливі для розуміння розподілу суспільного багатства (достовірна інформація про бенефіціарних власників підприємств, які мають дозволи на використання надр, вод, землі дозволить оцінити, хто насправді сконцентрував у своїх руках ключовий вплив у відповідних галузях економіки), встановлення учасників схем по відмиванню коштів, виявлення прихованих бізнес-груп, надання допомоги правоохоронним органам іноземних держав-партнерів при проведенні міжнародних фінансових розслідувань. Тому важливо не допустити зменшення інформації про бенефіціарних власників в Реєстрі та рухатися далі, до верифікації цих даних (відповідна ініціатива вже зареєстрована – це проект реєстр. №6003) як логічного кроку у боротьбі за виявлення справжніх масштабів активів осіб, які претендують на визнання їх олігархами.