Закон Савченко: простим розчерком пера негативних наслідків не усунути

Нарешті законотворці прийняли рішення про скасування "Закону Савченко". Одразу за основу і в цілому проголосовано законопроект про внесення змін до ч.5 ст. 72 «Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» Кримінального кодексу України (далі – КК), відповідно до якої попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

На недопустимості ухвалення «Закону Савченко» неодноразово зверталась увага як науковцями, так і практиками. Ще на етапі розгляду законопроекту, у тому числі і я вказував на проблемні моменти, але до думки практиків законодавці не прислуховуються. Особливо коли потрібно протягнути черговий популістський закон. Промовчало спочатку й керівництво правоохоронних органів, та почали бити на сполох лише коли їм додалося зайвої роботи. 

Аналіз публікацій з означеної тематики свідчить про надзвичайно активну позицію керівництва МВС щодо необхідності усунення наслідків застосування «Закону Савченко».  Безперечно цифри статистики свідчать самі про себе. За даними з 10,2 тис осіб, звільнених від подальшого відбування покарання з застосуванням положень «Закону Савченко» близько 15 % викрито у вчиненні повторних злочинів, з яких: 53 умисні вбивства, 32 тяжких тілесних ушкоджень, 25 зґвалтувань, 1447 крадіжок, 69 шахрайств, 125 розбоїв, 286 грабежів, 29 хуліганств. І це враховуючи низький рівень розкриття злочинів по країні – менше 20 %. Ця невтішна статистика стала можлива завдяки відсутності відповідної реакції на криміногенні чинники в державі, здійснення прогнозування росту злочинності, а також запізнілою реакцією відповідних інституцій щодо вжиття кардинальних заходів у протидії злочинності. 

Зараз всі жваво обговорюють ці цифри. В соціальних мережах та медіа лунає меседж про те, що «трагічна статистика зупинена». Але чи дійсно так? Адже, показники цієї статистики щороку зростатимуть, оскільки положення «Закону Савченко» застосовуватимуться відповідно до ч.4 ст.5 КК як такі, що мають зворотну дію в часі, оскільки пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Тому, скасування не означає припинення застосування."Закон Савченко" поширює свою дію на весь час (і на всіх відповідних суб'єктів) з дня його прийняття до дня, наступного за днем опублікування Закону "Про скасування Закону Савченко". 

Крім цього, впевнений ще вже зараз готуються та у найближчий час будуть подані до Конституційного суду України скарги в зв’язку з порушенням цим законом основоположного принципу недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, гарантованих ст. 22 Конституції України. Проблема тільки в тому, що можливість подання такої скарги регламентована в законодавстві, однак механізм її розгляду не передбачений, що унеможливлює прийняття рішення Конституційним судом.

Водночас, не слід виключати і винесення Європейським судом з прав людини рішення не на користь України. Адже, за положеннями ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Навряд, чи повноважні представники України зможуть знайти аргументи у Європейському суді з прав людини, щоб пояснити, чому до одних осіб положення «Закону Савченко» про зарахування строку відбуття покарання день за два буде застосовуватись, а до інших, після вступу в законну силу закону про скасування «Закону Савченко» - ні, при цьому порушуючи принцип заборони дискримінації за будь-якою ознакою.

Наразі, внесення змін до ст.72 КК Україниє виправленням невиправної помилки, але її негативні наслідки можливо оцінити лише років за 10-ть.