Закон про амністію у 2016 році: необхідність чи політична доцільність?

Юридична техніка законів, які останнім часом на “швидку руку” видають народні депутати, не витримує критики. Навіть ті зміни у законодавство, які дійсно на часі, приймаються у такій формі, яка допускає різні трактовки та тлумачення, та відповідно заздалегі

Верховна Рада України прийняла закон "Про амністію в 2016 році", яким передбачила оголосити амністію і поширити її дію на визначене коло засуджених. Окремою нормою визначено підстави для звільнення від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій, обвинувачених, засуджених за вчинення злочинів, що не є особливо тяжкими злочинами проти життя та здоров‘я особи, та не є діяннями, передбаченими частинами другою, третьою та четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою та четвертою статті 411 Кримінального кодексу України.

Але як і більшість законів, в його застосуванні виникнуть проблеми, оскільки незрозумілим залишається питання визначення «осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій».

Авторами закону не звернули уваги на те, що формулювання вимог до особи здійснено за допомогою способу перелічення ознак через кому, що свідчить про необхідність застосування усіх ознак, визначених у ст. 2.

В такому разі є незрозумілим, навіщо застосовувати різні за змістом положення, наприклад, «особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України», одночасно з положеннями «особи, які брали участь в антитерористичній операції, чи забезпеченні її проведення». Якщо законодавець мав на меті розмежувати ці поняття, та відповідно, застосовувати закон у випадку встановлення хоча б однієї з таких ознак, за логікою нормотворення необхідно використати сполучник «або». В іншому випадку, буквальне тлумачення норми свідчить про те, що для звільнення особи від покарання на підставі ст. 2 необхідно у суді довести усі ознаки - захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередня участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримання статусу учасника бойових дій.

Викликає заперечення та здивування й той факт, що звільнення від покарання для таких осіб передбачено незалежно від місця та часу вчинення злочину, його мотиву тощо. Адже, логічним було б звільнення осіб від покарання за злочини, які були вчинені під час виконання завдань, визначених ст. 2. Водночас, звільнення від покарання незалежно від того чи був злочин пов'язаний з виконанням обов'язків з захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, вбачається невиправданим. Таке формулювання по суті означає, що від покарання звільнять всіх, хто має статус учасника бойових дій, засуджених за злочини, які не є особливо тяжкими, проти життя та здоров‘я особи, - причому не важливо, де і коли ці злочини було скоєно. У такому випадку, приміром, якщо боєць АТО демобілізувався і вчинив злочин вже будучи "звичайним" цивільним громадянином, зараз він також вправі розрахувати на амністію.

Тому доцільно передбачити умову для звільнення таких осіб виключно у випадку вчинення злочинів в період виконанням обов'язків з захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення чи безпосередньої участі у антитерористичній операції. За умови вчинення злочинів за виключенням зазначених випадків, до таких осіб мають застосовуватись загальні положення закону про амністію у 2016 році.