Ринок нерухомості через призму демографічної кризи

Про основні критичні й кризові періоди на ринку нерухомості України та інші сторони проблеми

Питання демографії постає на порядку денному все частіше і звучить все гучніше, а цифри приголомшливі.

Світовий банку порахував, що станом на 2021 рік у світі сукупний коефіцієнт народжуваності (СКН) тобто середня кількість дітей, яких жінка може народити протягом репродуктивного віку, становить 2,3 дитини.

Найвищий він у країнах Африки — Нігері (7 дітей), Сомалі й Чаді (6 дітей) та інших.

Найнижчий — у країнах Азії (Гонконг та Корея — менше 1).

У довоєнному 2021 році показник СКН в Україні — 1,2 дитини — найнижчий у Європі і один із найнижчих у світі.

Молдова і Румунія мають СКН 1,8,

Угорщина і Словаччина — 1,6, а

рф і білорусь — 1,5.

Польща — 1,3.

За даними МВФ, станом на квітень 2023 року в Україні проживало трохи більше 33 млн людей, тоді як у 2021 році - понад 41 млн (без врахування населення на тимчасово окупованих територіях).

Питання підтримки кількості населення хоча б на поточному рівні вже є критичним для України. За ідеальним (і, найімовірніше, неможливим) сценарієм, в середньому кожна українка після війни має народити щонайменше дві дитини лише для відтворення поколінь, а щоб компенсували кількість загиблих та тих, хто виїхав з України, в середньому українська сім’я має виховувати три дитини.

Говорячи у контексті ринку нерухомості через призму демографічної кризи необхідно виділити декілька пікових періодів, коли ринок відчує наслідки цієї війни.

1) Через 17-20 рр після 2023-2025 рр – батьки не будуть купувати, нехай smart, але все ж квартири для своїх студентів, які не переїдуть у великі міста на навчання в університетах і інститутах.

2) Ще плюс 5-7-10 рр, і ті, хто не стали студентами не почнуть своє самостійне життя і не підуть у банки за іпотекою.

3) Ще плюс 5-10 років у них не відбудеться своє нове покоління…

Звісно ж, чим далі від 2040 року, тим демографічна криза буде відчуватися все менш болючіше для суспільства і все ще нестримно болюче у серцях тих, хто втратив своїх рідних та близьких.

Але є тут і інші «сторони монети», з яких є дві основних:

1) Втрати на полі бою, молодого покоління у віці 20-40, які могли б стати батьками і продовжувачами свого роду. Можливо, після того, як скінчиться війна ми дізнаємося кількість наших загиблих воїнів, але вже очевидно, що це будуть сотні тисяч життів.

2) Міграція. У публічному просторі називають три цифри мігрантів, які залишили країну з лютого 2022 року – 5, 7 та 10 млн чоловік.

За даними ООН, близько 5 млн українців попросили тимчасового захисту в країнах ЄС. Тому, вважаю, що реальна цифра на мій розсуд – це десь близько 9 млн українців.

Попередньо, вже близько 2/3 із них не збираються повертатися в Україну, а це десь 6 млн чоловік. Якщо до мам з дітьми виїдуть з країни їхні чоловіки, то сумарно, після війни Україна може втратити до 10 млн емігрантами. І це з 33 млн населення, які нарахував МВФ станом на квітень 2023 року.

То ж, демографічна криза вже складається з трьох основних складових. І чим далі, тим ситуація погіршується.

Ні, ніяк не вдається матеріал про демографічну кризу і людські життя завершити ринком нерухомості, хоча, ви і самі все розумієте, основні критичні й кризові періоди вбачаються.