Розповсюджені висновки контролюючого органу в актах перевірках? Як спростувати висновки акту перевірки? Позиція суду при відсутності ТТН? Всі ці питання розкриваються в зазначеній статті.
Позиція адміністративного суду у податкових спорах стосовно визнання фіскалами господарських операцій платника податків нереальними та нікчемними, знову була висловлена у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 у справі №815/1064/18 на користь платника податку.
Так у справі, яка розглядалась контролюючий орган як завжди визнав господарські операції здійсненні між платником податків з контрагентами нереальними, знімаючи при цьому податковий кредит та не підтверджуючи витрати, виходячи лише з нібито встановлення під час проведення документальної позапланової перевірки неможливість фактичного перевезення товару, відсутність наданих до перевірки товарно-транспортних накладних; неможливість встановлення фактичних виробників товару, ненадання до перевірки оригіналів та/або завірених копій документів, що підтверджує якість Товару, а також відсутність у постачальника законних джерел походження ідентифікованого товару (активу) та неможливість (нереальність) здійснення господарських операцій із його подальшого постачання. На підставі зазначеного перевіряючими не були враховані первинні документи, які надавалися платником податку під час перевірки.
Тобто, як бачимо нічого нового податківці не вигадали та продовжують прописувати в актах перевірок «старі-добрі» доводи та висновки.
Однак, не дивлячись на зазначене, суд приймаючи рішення на користь платника податку вказав, що в акті перевірки висновки про нікчемність укладених правочинів ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи, які б спростовували надані позивачем документи та свідчили на користь висновків податкового органу. Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».
Щодо відсутності ТТН, суд зазначив, що вказане не впливають на виявлені порушення, оскільки чинним законодавством України передбачено обов'язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення.
В судовому рішенні, суд вказай і той факт, що податковий кодекс уповноважує контролюючі органи звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, що не було здійснено фіскалами в даній справі.
Таким чином, можна підвести підсумок і сказати, що припущення контролюючого органу, які викладені в актах перевірок не можуть слугувати підставою для неврахування наданих платком податків документів до перевірки, а отже всі подальші донарахування будуть визнані судом неправомірними.
