Аліменти й історія про процес їх ефективного стягнення

В Україні приблизно три мільйони дітей живуть у неповних сім’ях. Водночас серед цих трьох мільйонів 550 тисяч діток є жертвами економічного насилля від одного з батьків.

В Україні приблизно три мільйони дітей живуть у неповних сім’ях. Водночас серед цих трьох мільйонів 550 тисяч діток є жертвами економічного насилля від одного з батьків. Простіше кажучи, один із батьків просто ігнорує свій обов’язок забезпечувати дитину й сплачувати кошти на її утримування, розвиток, навчання. Так, ми не будемо обговорювати моральний бік питання, адже вважаю, що для кожної адекватної людини такий перебіг розвитку подій неприпустимий.

Діти мають бути захищеними, щасливими та забезпеченими, незалежно від ступеня відповідальності їхніх батьків. Адже, напевно, саме для таких моментів і створювався інститут держави як орган, завдання якого – забезпечити комфортне життя й, врешті-решт, соціальну справедливість.

Саме тому зусиллями Мін’юсту було ініційовано пакет змін під назвою «Чужих дітей не буває».

Що передбачили зміни?

По-перше, збільшення мінімального розміру аліментів до прожиткового мінімуму. По-друге, накладення додаткових штрафів на суму боргу за аліментами, що, погодьтесь, справедливо для людей, які «забувають» про власних дітей.

Наступна важлива новела – спрощення процедури виїзду за кордон з тим із батьків, з ким проживає дитина. Паралельно держава подбала й про вдосконалення порядку побачень із дитиною того з батьків, хто з нею не проживає, адже досить часто дитина ставала заручником конфліктної ситуації між батьками та просто предметом маніпуляцій.

Серед моментів, що мають стимулювати батьків відповідально ставитись до їхніх зобов’язань, – запровадження обмеження щодо перебування боржників на державній службі, кримінальна відповідальність за ухилення від суспільних робіт у вигляді позбавлення волі до двох років. А також – податкові пільги для сумлінних батьків, які витрачають додаткові кошти на гуртки, навчання, спортивні секції та духовний розвиток дитини.

Водночас злісних неплатників позбавляють водійських посвідчень і забороняють їм виїзд за кордон.

Звісно, ці всі ініціативі дієві й стимулюють боржників сплачувати кошти на користь дітей. Але, що ж робити, якщо боржник усупереч усім моментам все ж таки не платить? Як змусити його заплатити?

Що маємо зробити ми, аби рішення суду було виконаним, і як цей процес забезпечити?

Примусове стягнення заборгованості здійснюється у порядку судового та виконавчого провадження. Усі етапи мають певні особливості. Що складніша ситуація з поверненням заборгованості, то більше ресурсу й зусиль потрібно для її вирішення.

Переважно виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Під час відкриття виконавчого провадження державний виконавець також має право виносити постанову про розшук майна боржника, якщо в цьому є потреба.

Тобто повернення аліментів – це сукупність безлічі заходів, проведення яких спрямоване на повернення боргу на користь дитини, й відповідальним за весь цей процес є виконавча служба, що підпорядкована Мін’юсту.

Сплата заборгованих аліментів здійснюється в примусовому порядку, згідно з рішенням суду. Окрім основного масиву боргу за аліментами, на боржника покладається відповідальність за сплату судового збору та всіх витрат, пов’язаних із процесом стягнення аліментів, що є цілком логічним. Чому платники податків повинні страждати через те, що у світі є ті, хто належним чином не дбає про своїх дітей?

І ось цьому моменту варто приділити особливу увагу. Адже одним з ключових нюансів тут є повернення грошей витрачених на стягнення боргу (кошти стягнуті з боржника на витрати виконавчого провадження), тому що саме така система є надважливою, адже вона є однією з тих, яка забезпечує нормальне функціонування виконавчої служби.

Що в цьому процесі залежить від нашого структурного підрозділу?

Виконавець зможе якісно й оперативно виконувати своє завдання лише тоді, коли у нього для цього будуть належні умови. А погодьтесь, оперативність у цьому питанні має значення. Дитина хоче їсти щоденно, щосезонно повинна змінювати гардероб (ні, це не про «балування» дітей, це банально про їхній швидко змінюваний зріст), а ще ж є гуртки, розвиток, розваги врешті-решт.

Як було зазначено вище, щоб виконати провадження, виконавцю досить часто треба і «знайти» боржника чи то за місцем його проживання, чи то роботи, чи то за місцем знаходження майна. Паралельно в рамках чинного законодавства необхідно надіслати боржнику офіційну кореспонденцію: листи, постанови тощо. А для того, щоб це зробити, у виконавця завжди має бути ресурс. В першу чергу – канцелярщина, заправлені маркувальні машини, конверти, папір, безперебійний зв'язок, інтернет тощо. Так, розумію, що все це звучить речами відносно «дрібними», але в масштабах – це серйозні перчоргеві потреби.

Який вихід? Ефективно стягувати ті кошти, що були витрачені на повернення боргу з самих же боржників. Погодьтеся, що це справедливо? За таким алгоритмом і працюємо. У нас є окремий рахунок, на який і «падають» ці повернуті на витрати кошти й забезпечують подальше функціонування виконавчої служби.

Ми приділяємо особливу увагу питанням матеріального забезпечення виконавчої служби. Адже забезпечені всім необхідним виконавці – це можливість вчасно стягувати кошти на користь дітей.

Результати

Від початку дії ініціативи «Чужих дітей не буває» нашими спільними зусиллями на користь дітей було стягнено більше 27 мільйонів гривень у Львівській області. Загалом по Україні було повернуто дітям понад 5,2 мільярда гривень.

Працюємо далі! Адже чи може бути щось важливіше для держави, аніж діти?