От і дочекались посилення карантинного режиму. Нові обмеження почали діяти з 6 квітня.
02 квітня 2020 року Кабінет Міністрів України на позачерговому засіданні ухвалив постанову № 255, якою затвердив нову редакцію постанови № 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Тепер, починаючи з 06 квітня 2020 року і до закінчення карантину забороняється:
а) перебувати в громадських місцях без вдягнутих респіраторів або захисних масок;
б) перебувати в громадських місцях дітям до 14 років без супроводу дорослих (батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, інших осіб відповідно до закону або повнолітніх родичів дитини);
в) переміщатися групою осіб у кількості більше ніж дві особи (не стосується випадків службової необхідності, наприклад поліцейського патрулювання, та супроводження дітей віком до 14 років).
Окрім цього, уряд заборонив перебувати на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи спеціальний статус (п.п. 16 п. 2 постанови № 211).
Як помітно, уряд двічі вжив у постанові термін «громадське місце» без будь-якої розшифровки його значення.
Що ж воно таке «громадське місце»? І чи потрібно вдягати маску, коли ти просто йдеш вулицею?
Що говорить закон?
В чинному законодавстві існує два визначення «громадського місця».
Перше визначення нам дає Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення».
Відповідно до статті 1 цього закону громадське місце – це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.
Але одразу слід сказати, що дане визначення громадського місця застосовується виключно для цілей саме цього конкретного закону.
Друге визначення дає нам підзаконний акт, а саме Інструкція про організацію патрульно-постової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, затверджена наказом Міноборони № 515 від 10.10.2016 року.
Згідно з пунктом 2 розділу І цієї інструкції громадське місце визначається як будівля (споруда) або будь-яка її частина з вільним доступом до неї населення, або за запрошенням, або за плату, або постійно, або періодично, зокрема під’їзди, підземні переходи, стадіони тощо.
От власне і все, що говорить закон з цього приводу.
Отже, тепер можна дійти висновку, що, по-перше, універсального, на всі випадки, визначення «громадського місця» чинне законодавство не містить, і, по-друге, скориставшись тим, що є, можна стверджувати, що вулиця як така, тротуар, дорога не є громадським місцем.
Відтак, перебування на вулиці не потребує від людини обов’язкового носіння маски. І як висновок відповідальність за перебування на вулиці без маски не настає.
Окремо обмовимось, що відвідування парків, скверів, зон відпочинку, лісопаркових та прибережних зон дозволяється для вигулу домашніх тварин однією особою або в разі службової необхідності (кількість не обмежена). З огляду на те, що ці об’єкти в розумінні закону не є громадськими місцями, носіння маски під час їх відвідування не вимагається.
В той же час, відвідувати спортивні та дитячі майданчики категорично заборонено окремим пунктом постанови, незалежно від носіння маски (п.п. 6 п. 2 постанови № 211).
В той же час зазначу, що згідно з роз'ясненнями Кабміну перелік громадських місць може бути розширений органами місцевої влади. На виконання цієї настанови 04.04.2020 року Керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації КМДА виніс розпорядження № 12, в якому назвав громадські місця територією загального користування та відніс до них: парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятники садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; підземні переходи; пляжі; кладовища; інші території загального користування.
Лишнім буде нагадувати, що будь-який нормативний документ місцевого органу влади за своєю юридичною силою є нижчим за закон.
А тому можемо підсумувати наступне: перебування особи на вулиці, тротуарі, дорозі без маски не є правопорушенням, відтак відповідальність за це не настає.
Якою ж є ця відповідальність?
Відповідно до статті 44-3 Кодексу України про адмінправопорушення за порушення правил карантину на громадянина може бути накладений штраф від 17000 до 34000 грн., а на посадових осіб - від 34000 до 170000 гривень.
Протоколи про адмінправопорушення складає поліція (ст. 255 КУпАП), а розглядає суд(ст. 221 КУпАП).
Отже, мінімальний штраф є досить значним, а будь-яких альтернативних (більш м’яких) стягнень не передбачено.
Але правова невизначеність породжує зловживання.
Цілком не виключно, що який-небудь поліцейський патруль розцінить вулицю як громадське місце і складе на людину адмінпротокол за ст. 44-3 КУпАП.
Цей протокол опиниться в суді. І вже конкретний суддя буде змушений давати відповідь на питання: чи є вулиця громадським місцем, чи порушені умови карантину, чи є склад адмінправопорушення чи його не має.
Отже, як і завжди в нашій країні, всі спірні питання перекладаються на суд. А нам в такій ситуації залишається тільки чекати першого судового рішення.
