Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
02.12.2016 19:03

Головним з журналістської етики обрали запеклого колаборанта

Адепти "руського міра" вже на бантинах влади в Національній спілці журналістів України. Незабаром, либонь, будемо зустрічати на Хрещатику Дмітрія Кісєльова, начальника телеканалу "Россия"...

Із величезнимздивуванням дізнався, що сьогодні головою Всеукраїнської громадської організації «Комісія зжурналістської етики» обрано Андрія Куликова - http://informator.news/holovoyu-komisiji-zhurnalistskoji-etyky-stav-andrij-kulykov/ Як на мене, - рідний політичний брат Надії Савченко, близький до однодумства з ТетяноюМонтян.

Це саме той Куликов, щоще недавно вів програму  «Свобода слова»на телеканалі Пінчука ICTV.Котрий, водночас ганебно відзначився тим, що з’їздив із дружнім, братнімвізитом до так званої ДНР, і побачив, що там, виявляється, все дуже добре. Осьйого картина маслом. На вулицях, зупинках транспорту і в кафе багато людей. Щовони веселі й усміхнені, з насолодою готувалися, як він примітив, до якогось свогочергова параду на площі Леніна. Одне слово, як можна зрозуміти з бадьорогорепортажу журналіста, все там о`кей.Про це читайте тут - http://donbass.ua/news/region/2015/09/18/andrei-kulikov-rasskazal-zachem-ezdil-v-doneck-video.html

 Ще відомо, що саме А. Куликов під час тієїпоїздки був пропагандистом так званого телемосту, влаштованого скандальним,відверто рашівським «17-тим телеканалом» з телестудією в Києві. Вельми сумнівнимЗМІ, зазначу, котрий належить, як пишуть колеги, нібито до медіа-імперіїколишнього міністра часів Януковича Олександра Клименка. Характерно, що самежурналісти «17-го телеканалу» виявилися майже поруч з місцем підриву тележурналістаПавла Шеремета в зеніті цьогорічного літа, і цинічно вели репортаж про те, якпонівечене тіло журналіста перехожі й медики доставали з пошматованого вибухом авто.Чим не герої?! Думаю, що для А. Куликова – так це точно, оскільки він зарадикартинки на цьому телеканалі помчав у донецьке пекло, щоб переконати всіх: тамнастільки славно й пригоже, замало як не на Мальдівах. Що у тому ефірі людям зкиївської кіностудії – журналістці Інтернет видання «Оглядач» Тетяні Заровній, якапокинувши все, втекла від війни і бойовиків з Донецька до столиці України, відомомуведучому телеканалу «UA-Перший»Миколі Вересню, довелося остуджувати пропагандистський пил пана Куликова. Заявляти,що панове глядачі, перед усім - журналісти: не піддавайтеся, мовляв, на спокусубезпечності від зальотного Куликова. Є десятки прикладів того, як російсько-терористичніокупанти знущаються, катують українців, насамперед журналістів. Підваликатівень забиті українцями, працівниками донецьких ЗМІ, чого не хотів побачитипропагандист фейкових республік Куликов. (Про це чітко й однозначно читайте тут - http://ru.telekritika.ua/dusia-archive/30116).

Відомо, що в Донецькуцей горе-патріот активно спілкувався з діяльними прибічниками бойовиків татерористів, – зокрема, журналістом Андрієм Бабіцьким, який не нахвалитьсязвитягою і бандитським оскалом тих «шахтарів» і «відпускників» з Росії, хто щодобив Донбасі руйнує Україну, вбиває українців. 

(Андрій Бабіцьий – вельмихимерна й незрозуміла особа, одначе затятий, махровий українофоб. Колишній співробітникрадіо «Свобода», якого звільнили з редакції за його агресивну людиножернупозицію щодо України. Він 2014 року публічно й бурхливо вітав захоплення РосієюКриму, тим, що московіти вбивали українців у Донбасі. Намагався цю хворобливу, мракобіснупозицію проштовхнути в випуски новин «Свободи». Переїхав до Донецька, і тамнині очолює агресивний антикиївський телеканал. Бабіцький - колишній побратимА. Куликова по його тривалій роботі на міжнародній радіостанції Українська службаВі-Ві-Сі). Ще у дужках зазначу: (не забуваймо також: у могилах Донбасу вже похоронено понад 10 000 наших громадян.)

Тісно контактував пан Куликов усвоєму відряджені з «депутатами» від так званої ДНР, з проросійське-протерорестичноналаштованими блогерами і штатними пропагандистами, адептами «руського міра». Приповерненні з Донбасу А. Куликов виклав бачення проблеми у своїй публічнійколонці, озаглавленій «Навіщо я їздив до Донбасу». Щоправда, її прочитати вжене можна, вона успішно стерта. І думається, не дарма. Цей діяч насампередзакликав до необхідності усвідомлення ідей«представників невизнаних республік», до проведення переговорів керівництвабойовиків з першими особами України. Одне слово, все чітко за сценарієм Кремля.Написати подібне можна було б, не долаючи сотні й сотні кілометрів на війну…

Одне слово, пан Куликовзакликає Україну визнати, якусь там автономію Донбасу, бо ж пише він, звернітьувагу, не про Донецьку, Луганську області, які розорені, пограбовані ниніокупантами, а чітко  вимагає нового статусудля якихось там « НЕВИЗНАНИХ РЕСПУБЛІК», де, як відомо, заколот учинила очманілаМосковія. Це означає, що він чітко й однозначно визнає вимоги бойовиків, які бачатьсебе «санітарами бандерівської України», активно підтримує позицію Кремля вокупації Донбасу. Якось інакше це розцінити просто не можна.

 Як ви гадаєте, розуміння цього прийшло до панаКуликова зненацька, коли він, приміром, потрапив на площу Леніна в Донецьку,почув бадьорі радянські пісні, під які марширували російсько-терористичні напівп’янібойовики, готуючись до параду? Очевидно, що ні. Я не раз чував в ефірах АндріяКуликова його заяви про те, що він росіянин. (http://wz.lviv.ua/interview/128114).

Це, мабуть, і зіграловирішальну роль у тому, що його, як високого і дорого гостя зустрічали увересні нинішнього року в Донецьку різного роду вороги України, сприймали засвого, однокровного. І як не парадоксально, судячи з його колонки у пресі,написаної після повернення з відрядження на війну, рідними він для себе знайшовлюдей, які бігають з автомати, катаються на «Градах» і «Буках», стріляють понаших населених пунктах Донбасу. Він, як я зрозумів, глибоко й проникливопройнявся маніакальними ідеями бандитів Захарченка, став його однодумцем.

Тільки, скажіть, будь ласка,панове, при чому тут Комісія з журналістської етики, яка є однією з складових Національноїспілки журналістів України (НСЖУ), головою якої обрали цього явного сепаратиста,ворога суверенної, унітарної України?  Іяк подібне могло статися, коли фактично друга донецьких адептів «руського міра»обрали на роль судді честі й моралі всіх українських журналістів? Що не було взапасі жодного українця, чи саме за цього ворога нашої держави наказали голосувати? Якщов подібне не втрутитись спеціальним органам, і так й далі все покотиться,  то завтра, дивись,  НСЖУ очолить сам Дмітрій Кісільов з телеканалу«Россия». До цього, либонь, уже недалеко залишилося…

Ви, можливо, скажете: ну, що, мовляв, такого учинив цей Куликов,коли взяв участь у телевізійному моступоміж Донецьком і Києвом? Я вам відповім: це злочин проти України. Тому, що вінфактично ЛЕГІТИМІЗУВАВ ПРЕДСТАВНИКІВЯКОЇСЬ ТАМ ТЕРОРИСТИЧНОЇ ВЛАДИ, ЯКОЇСЬ ДНР.

Він зробив героями зрадників-журналістів,з котрими вів діалог, і які, відомо, підтримують, пропагують бандитів ітерористів, котрі убивають українців, котрі замахнулися на наш суверенітет іцілісність держави.

Як може таке лайно бути зразком журналістської честі вУкраїні? Мабуть, такі ж як він, його й обирали на цей пост. Не інакше.

Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи