Вы либо не понимаете, что вам хана, либо понимаете, но вас все устраивает

Каха Бендукидзе

П****и. Саме так можна охарактеризувати досягнення пост майданової влади на терені реалізації суспільних очікувань. За великим рахунком, після Революції Гідності громадянське суспільство чітко артикулювало, що країні необхідні зміни в напрямку боротьби із корупцією, очищення правоохоронних та судових органів від хабарників, підвищення ефективності державної влади, зменшення тиску на бізнес,  безвізовий режим з країнами ЄС через імплементацію європейських принципів життя в Україні.

І наприкінці 2015 року ми змушені констатувати, що за жодним із цих напрямків українська влада не досягла успіхів. Звичайно, ми не маємо права забувати про те, що Верховною Радою було прийнято ряд Законів України, які мали на меті реформування всіх сфер суспільного життя та наближення «безвізового режиму» з ЄС. Серед них можна виділити люстраційний Закон «Про очищення влади», який, незважаючи на помпезність його прийняття, м’яко кажучи, не виконав покладених на нього завдань.

Єдине, на що спромоглась коаліційна влада, це на продукування постійних симулякрів реформ, передвиборчих маніпуляцій, створення міфів та перекладання відповідальності на плечі один одного. Щодо відповідальності, то показовим тут є і постійна конструктивна критика коаліційних «Самопомочі» та «Батьківщини» своїх колег по коаліції, і абстрагування деяких особливо порядних депутатів, як-то свята трійця Найєм, Лещенко, Заліщук, від діяльності як коаліції та і власної фракції. Це в черговий раз говорить про недостатньо високий рівень політичної та й взагалі культури «єврооптимістів».

Влітку 2014 року Каха Бендукідзе щиро казав, що в України є рік на реформи, інакше час буде згаяно. Ну що ж, ми його згаяли і в 2016 рік вступаємо з незрозумілим бюджетом, висушеною економікою, кризою в фінансовому, банківському та інших секторах і без будь-яких примарних шансів на успішні реформи.

Замість того, щоб закотити рукава та на турбошвидкості зараз почати реформувати державу, Банкова взялась за створення нового політичного проекту разом із Саакашвілі, щоб за рахунок нього та інших партій сателітів убезпечити свою владу у випадку перевиборів до Верховної Ради України.

На жаль, сучасна кліка не розуміє, що від успішності реформ та змін в державі залежить не тільки їх власний статок, а й саме існування України. Адже ніщо у світі не вічне, не вічна й Україна в її сучасних межах.

І закінчити хотілося б посланням до української влади покійного метра економічних реформ у Грузії:

«Кстати, что будет, когда те парни, которые сейчас воюют на Востоке, вернутся сюда? Где реформы, где изменения? И вам, мужчинам, они будут по лбу давать, и за людей не считать. Потому что они воюют, а вы нет. Если вам не удастся сделать цивилизованную форму государственного строительства, то ничего не будет».