Жінки в парламенті: досвід Фінляндії

Будь-яка жінка , яка розуміє проблеми,

що виникають при управлінні домом,

може зрозуміти проблеми,

які виникають при управлінні країною.

Маргарет Тетчер

  Фінляндія стала першою країною у світі, в якій представництво жінок у парламенті досягло «критичної маси». Починаючи з 1983 р. фінські жінки займають не менше 30 % місць у законодавчому органі. Цікаво те, що високий рівень жіночого представництва було досягнено без застосування гендерних квот. Щоб зрозуміти, чому фінськи жінки зробили такий прорив у політику, необхідно згадати деякі історичні події.

Найперше, що відрізняє Фінляндію від інших демократичних країн - це те, що з самого початку, у 1906 р. жінки отримали виборчі права одночасно з чоловіками. У 1907 р. були проведені перші вибори до однопалатного парламенту, які були дуже важливими для жінок. Рекламні об’яви того часу закликали фінок обирати до законодавчого органу жінок, щоб забезпечити представництво своїх інтересів. Внаслідок перших парламентських виборів 19 жінок отримали депутатські мандати.

Починаючи з 1907 р. частка жінок, що приймала участь у голосуванні складала у різний час від 52% до 84 %. Жіночі питання з самого початку обговорювалися депутатами в парламенті, оскільки жінки не були виключені з політичних процесів на першому етапі, коли лише формувалася політична культура. Політикам на виборах завжди була необхідна підтримка жінок-виборців, а тому вони вимушені були захищати їх інтереси через ухвалення певних законів.

Жінки-політики піднімали питання щодо створення жіночих партій, але більшість з них дійшла висновку, що жіночі питання можна вирішувати із колегами-чоловіками. Політики чоловічої статі, розуміючи вагомість жіночого електората на виборах, стараються підтримувати законопроекти щодо ґендерної рівності.

Крім того, високому рівню представництва жінок в законодавчому органі Фінляндії сприяли наступні фактори:

- активність жіночих організацій (наприклад, створена у 1884 р. Асоціація фінських жінок, що з самого початку відстоювала виборчі права для освічених жінок, і на сьогодні продовжує лобіювати  жіночі інтереси. Жіночі організації завжди тісно співпрацювали з партіями, що надавало їм можливість ефективно реалізовувати свої цілі. Те, що жіночий електорат становить більшу частку від загальної кількості виборців, надає можливість жінкам-активіскам вимагати від партій підтримки законопроектів, що враховують інтереси жінок);

- виборча система (по-перше, виборча система Фінляндії формувалася під впливом фінського жіночого руху, який ще у 1906 р. розкритикував закриті виборчі списки і змусив проводити вибори за відкритими списками; по-друге, висока явка жінок на виборах та історично складена тенденція підтримки жіночим електоратом кандидатів-жінок стимулює партії вносити до своїх виборчих списків жінок);

- міжпартійна співпраця між депутатами-жінками (хоча у Фінляндії багатопартійна система, депутати-жінки з різних партій часто об’єднуються для вирішення жіночих питань, навіть коли це не відповідає інтересам їхніх партій. Така відносна незалежність членів парламента від партій пояснюється тим, що обираючись через відкриті списки, вони мають шанс отримати мандат на наступних виборах, якщо будуть діяти в інтересах своїх виборців);

- сильна соціальна політика, яка спрямована на підтримку материнства, освіти жінок, охорону здоров’я тощо.

Звичайно, якщо країна не пройшла схожий історичний шлях, то вирішення питання забезпечення повноцінного доступу жінок до прийняття політичних рішень вимагає застосування спеціальних механізмів.

Хоча у Фінляндії не застосовуються ґендерні квоти на загальнонаціональному рівні (оскільки ситуація, що склалася з представництвом жінок в парламенті не вимагала радикальних дій), внаслідок внесених у 1992 та 1995 роках поправок до Закону про рівність між жінками і чоловіками, були запроваджені 40-відсоткові квоти для обох статей в державних комітетах та у виконавчих органах місцевого рівня.