Понад 1,3 млн дітей і 100 тис. студентів з України вчаться за кордоном і частина вже не повернеться.
Після початку повномасштабної війни з України виїхали мільйони громадян. За даними ЄС, станом на червень 2025 року під тимчасовим захистом перебуває 4,31 млн українців, і понад третина з них — діти. Це приблизно 1,34 мільйона неповнолітніх, які сьогодні формують своє майбутнє за кордоном.
Освітня інтеграція вражає масштабом: у 2023–2024 навчальному році близько 700 тисяч українських дітей були зараховані до шкіл ЄС. Багато з них або зовсім не мають зв’язку з українською системою освіти, або навчаються за «подвійною моделлю» — поєднують європейську школу з онлайн-уроками з України.
На рівні вищої освіти зафіксовано ще одну тенденцію: у 2023–2024 навчальному році 115 тисяч українських студентів здобували освіту в університетах за кордоном. Лідер серед країн — Польща (46,2 тис), далі йдуть Словаччина (10,2 тис), Німеччина (близько 12 тис), Чехія (6,8 тис), Литва (2 тис). Лише за два роки після вторгнення до ЄС вступили понад 83 тисячі нових українських студентів.
Попри масовий відтік, значна частина молоді продовжує здобувати освіту вдома. Станом на 2023–2024 навчальний рік в українських університетах навчається близько 899 тисяч студентів. Це навіть більше, ніж у попередні роки війни, що пояснюється частковим поверненням частини молоді й розширенням онлайн-програм.
Щодо школярів, Міністерство освіти оцінює: за кордоном сьогодні навчається близько 9,3% українських дітей (приблизно 345 тисяч). Решта здобувають освіту в Україні у традиційних чи дистанційних форматах.
Це демографічна криза. Україна втрачає критичну частку майбутніх фахівців. Випускники, які залишаються в Європі, зменшують кадровий потенціал країни, що напряму впливає на можливості відбудови.
Тимчасовий захист у ЄС продовжено до 2027 року. Молодь, яка вступає до університетів і отримує перше робоче місце, має високий ризик «закріпитися» за кордоном.
При цьому розрив між українською та європейською системами ускладнює залік предметів, створює проблеми для тих, хто планує повертатися. Лише у 2025 році Кабмін затвердив процедуру визнання шкільних результатів, але для вишів прогалини залишаються.
Вимушена еміграція, мовні бар’єри, адаптація в новому середовищі – усе це створює додаткове навантаження на дітей. Попит на підтримку ментального здоров’я зріс у рази.
Що робити?
Стипендії з умовою повернення: фінансування навчання за кордоном із гарантією відпрацювання кількох років в Україні.
Спільні програми з університетами ЄС: подвійні дипломи, автоматичний залік кредитів, щоб молодь залишалася студентами українських ЗВО.
Стажування в Україні: короткі програми, що формують кар’єрні треки всередині країни.
Сервіси повернення: єдине вікно для релокації молоді назад в Україну з інформацією про роботу, житло, документи.
Безпечне середовище: інвестиції в укриття, психологічну підтримку й якісну освіту всередині країни.
Відтік українських дітей і студентів це не лише цифри. Це питання майбутнього нації. Якщо Україна не запропонує молодим людям якісну освіту, безпеку й перспективи вдома, вона ризикує втратити ціле покоління.
