Проблеми з виплатами "бойових" під час лікування за кордоном після поранення

Чому одним військовослужбовця виплачуються бойові, а іншим лише грошове забезпечення

Нормативне врегулювання виплат на час лікування після поранення - абзац 4 пункту 1-2 Постанови КМУ №168  від 28.02.22 р. "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану":

«Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

• у зв’язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов’язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - з участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров’я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров’я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров’я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв’язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії».

Вище зазначена норма передбачає виплату додаткової грошової винагороди ("бойових") пораненому військовослужбовцю за такі періоди:

При легкому пораненню чи середньої тяжкості "бойові" оплачуються за період стаціонарного лікування та час переміщення між лікарськими закладами. 

За період відпустки по лікуванню при НЕ тяжких травмах, в тому числі період амбулаторного лікування (не стаціонарного) виплачується лише грошове забезпечення (без "бойових") згідно з положеннями абзацу 7 пункту 1-1 Постанови № 168, де зазначається:

«Військовослужбовцям, які у зв’язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов’язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень».

2) При тяжкому пораненні оплачується і грошове забезпечення і "бойові" на період стаціонарного лікування у вітчизняних чи закордонних медичних закладах, час переміщення між медичними закладами, відпустка у зв'язку із лікуванням.

В чому проблема? Часто військовослужбовців, які є тимчасово непридатними до військової служби, виводять в "розпорядження командира" ("поза штат") та відправляють лікуватися за кордон.

При цьому не завжди є необхідність стаціонарного лікування в медичному закладі. Наприклад, фізіотерапія, підготовка до протезування відбувається за умов амбулаторного лікування в іноземних лікарських закладах. І, фактично, виходить така ситуація, коли військовослужбовець тривало лікується за кордоном, але не на стаціонарі, якому виплачується лише грошове забезпечення біля 20000 грн, за яке він має собі організувати побут та проживання за кордоном, що є надмірним фінансовим тягарем для військовослужбовця.

З метою забезпечення соціальної справедливості та рівних умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, що перебувають на лікуванні за кордоном, вбачаються підстави для внесення змін до абзацу 4 пункту 1-2 Постанови КМУ №168 шляхом розширення переліку підстав для нарахування додаткової винагороди військовослужбовцю на час лікування за кордоном, в тому числі амбулаторного, не обмежуючись періодом лише стаціонарного лікування. Або ж на нормативному рівні передбачити виплату добових військовослужбовцю за період такого лікування за кордоном, коли додаткова винагорода не виплачується.